21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи – одне зі знакових офіційних свят, встановлене на честь двох революції, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках. Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.
До Дня гідності та свободи України Суспільне розібралося, з чого все почалося, чому спочатку існувало інше свято та за що боролися українці на Майдані.
Започаткували, скасували, та об’єднали
День гідності та свободи почали відзначати з 2014 року – в річницю початку Євромайдану. Свято з’явилось після відповідного указу п’ятого президента Петра Порошенка і було встановлене “з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору”.
Утім все почалося ще з Помаранчевої революції 2004 року.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Наступного року після неї, 22 листопада 2005-го, третій президент Віктор Ющенко заснував День свободи. Його відзначали до 2011 року, поки воно не було скасоване експрезидентом Віктором Януковичем. Він також скасував указ другого президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року “Про День соборності”. Тоді за указом Януковича було засноване так зване свято День соборності та свободи, яке відзначалося 22 січня. Воно виникло внаслідок зміни дати відзначення Дня Свободи з 22 листопада на 22 січня — дату святкування Дня соборності.
Усе в один місяць та проти однієї людини
Історично склалося, що українці виходили на акції протесту саме у двадцятих числах листопада. Крім цього, Помаранчева революція та Революція гідності починалися з невдоволення діями Віктора Януковича. Так, у 2004 році українці вимагали повторних виборів, а у 2013-му – підтримати євроінтеграцію.
Більше того, перші масові виступи проти експрезидента Віктора Януковича відбулися й в листопаді 2010-го. Тоді тисячі людей зібралися на Податковий майдан проти ухвалення Радою проєкт Податкового кодексу. Масові мітинги почалися 16 листопада, але найбільшого масштабу набрали саме 22 листопада, до річниці Помаранчевої революції.
Історія початку Помаранчевої революції
21 листопада 2004 року відбувся другий тур голосування на виборах президента. Участь у ньому брали чинний прем’єр-міністр Віктор Янукович і кандидат від об’єднаної опозиції Віктор Ющенко. Вночі 22 листопада Центральна виборча комісія повідомила, що після підрахунку бюлетенів лідирує Янукович. Ці дані відрізнялися від екзитполів, які відразу після закінчення голосування назвали переможцем Ющенка.
Тоді Ющенко у ЦВК заявив, що не довіряє підрахункам Центрвиборчкому і закликав своїх прихильників вийти на Майдан Незалежності, щоб захистити підсумки голосування. Водночас президент Росії Володимир Путін першим привітав Януковича з перемогою.
Після цього у Києві та інших містах і обласних центрах відбулися мітинги на підтримку Ющенка. 23 листопада на Майдані зібралося кілька сотень тисяч протестувальників. Згодом ці масові протести призвели до скасування підсумків другого туру і перемоги Ющенка на президентських виборах.
Перші заклики на Революцію Гідності
21 листопада 2013 року уряд Миколи Азарова виступив із заявою про відмову від підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Причиною такого рішення назвали нібито невраховані наслідки від санкцій з боку Росії. Ввечері цього ж дня розпочалися перші акції протестів. Спочатку українці організувалися на протест через соціальні мережі в Києві.
“Добре, давайте серйозно. От хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Лише коментарі під цим постом зі словами “Я готовий”. Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися”.
Такий допис опублікував на своїй сторінці у Facebook тодішній журналіст, пізніше нардеп, а нині заступник голови “Укроборонпрому” Мустафа Найєм. Перша акція протесту розпочалася близько 22:00. Учасників мітингу нараховувалось близько півтори тисячі. Цього ж дня небайдужі вийшли на Євромайдани також у Львові, Донецьку, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах.
З другої половини 22 листопада кількість людей на мітингу стала зростати і вже до 24 листопада на Майдані зібралося близько ста тисяч протестувальників.
У ніч з 29 на 30 листопада силовики розігнали активістів, які зібралися на Майдані Незалежності. Влада пояснила це бажанням розчистити місце для новорічної ялинки. Застосування сили до мітингувальників спричинило ще більшу хвилю протестів – з проєвропейських вони перетворилися на антиурядові.
Після трьох місяців мітингів і жорстоких боїв у центрі Києва з понад сотнею вбитих та тисячами поранених за кілька днів, у ніч на 22 лютого 2014 року тодішній президент Янукович втік з України. А після цього розпочалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася анексією Криму та окупацією окремих територій Донецької й Луганської областей.
Вшанування пам’яті
Попри те, що День гідності та свободи має статус державного свята, він не є офіційним вихідним. У цей день до пам’ятників загиблим учасникам Революції Гідності приносять квіти у пам’ять про Небесну сотню.
День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з указом експрезидента Петра Порошенка. У цей день загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста учасників Революції Гідності.