- Законопроєкт підтримали 299 народних депутатів.
- Остаточну редакцію не опублікували, як і зміни до другого читання.
- Документ, яким він був представлений на перше читання, фактично скасує низку профільних нормативних актів, прийнятих за роки незалежності України.
Верховна Рада України 13 грудня 2022 року ухвалила скандальний законопроєкт «Про медіа». Він покликаний стати комплексним документом, який регулюватиме усю медіасферу нашої держави, включно з інтренет-сегментом. Його ухвалення є однією з вимог для вступу в Європейський Союз. Утім критики редакції, представленої до першого читання, запевняють, що євроінтеграційними є лише 10% усіх його положень, а решта — це бажання влади отримати більше впливу на медіа.
Заборона розповідає деталі скандалу.
ЗАКОН ПРО МЕДІА В УКРАЇНІ: НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН
За ухвалення законопроєкту №2693-д «Про медіа» проголосували 299 народних депутатів. По фракціях: «Слуга народу» — 195, «Європейська солідарність» — 18, «Батьківщина» — 9, «Платформа за життя та мир» — 15, «За майбутнє» — 11, «Голос» — 14, «Довіра» — 15, «Відновлення України» — 12, позафракційні — 10.
Для порівняння, у першому читанні голосування суттєво відрізнялося: «Слуга народу» — 179, «Європейська солідарність» — 0, «Батьківщина» — 6, «Платформа за життя та мир» — 12, «За майбутнє» — 7, «Голос» — 0, «Довіра» — 12, «Відновлення України» — 12, позафракційні — 5.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ухвалення цього документа є одним із зобов’язань України згідно з Угодою про Асоціацію на шляху до членства в ЄС. Він покликаний забезпечити:
- реалізацію прав на свободу вираження думок, на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації;
- плюралізм думок та вільне поширення інформації;
- захист національних інтересів України та прав користувачів медіасервісів.
«Це має створити необхідні сучасні європейські умови для задоволення інформаційних потреб громадян України, ефективного розвитку сфери надання аудіовізуальних медіасервісів з використанням нових технологій», — йдеться у пояснювальній записці.
Закон «Про медіа» має запровадити нові принципи регулювання інформаційної діяльності в Україні, особливо в інтернет-сегменті, та визначити правовий статус, порядок формування та повноваження Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. У результаті його ухвалення втратять чинність низка профільних законів, зокрема:
- «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
- «Про телебачення та радіомовлення»;
- «Про інформаційні агентства»;
- «Про Національну раду України з телебачення та радіомовлення»;
- «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»;
- документи, які вносили зміни до майже 100 чинних законів України.
ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦРАДИ ТА РУСИФІКАЦІЯ: ЧОМУ ПРОЄКТ ПРО МЕДІА КРИТИКУЮТЬ
Епопея з ухваленням єдиного документа, який би регулював усю медіасферу України, триває вже майже 10 років. Перші редакції документа активно критикували за спроби посилити цензурування медіаконтенту, надмірні повноваження Нацради з питань телебачення та радіомовлення та неточності у визначеннях сфер регулювання. А у крайній версії, яка пройшла Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики 25 серпня 2022 року, хоч і враховано низку попередніх зауважень, все ж міститься чимало, м’яко кажучи, сумнівних положень.
Опозиція та медійники заявляють, що тут повно послаблення для російськомовного сегмента, що є неприпустимим в умовах повномасштабної війни між Україною та РФ. Зокрема йдеться про:
- допущення порушення української пісенної квоти на радіо на 10% (при цьому сама квота збільшується з 30% до 40%, а за повторне порушення передбачено штраф);
- передача повноважень щодо визначення списків заборонених російських артистів до Нацради (раніше вони формувалися СБУ, оскільки це питання національної безпеки);
- скасування заборони на популяризацію органів російської влади та її окремих представників у телепередачах і фільмах (забороняється лише їхнє позитивне висвітлення);
- скасування заборони на демонстрацію фільмів, де головні герої є представниками держави-агресора;
- скасування заборони пісень російських виконавців;
- непрозорий механізм призначення членів Нацради президентом України (при цьому механізм призначення Верховною Радою залишається ускладненим).
Окрім цього, за словами голови Національної спілки журналістів Сергія Томіленка, законопроєкт лише на 10% складається з положень, які Україна зобов’язалася ухвалити перед ЄС, а решта тексту — це «бажання влади отримати більше впливу на медіа: виписувати їм приписи, штрафи й закривати».
«Не треба вводити в оману європейців і думати, що ви розумніші за них і вони не помітять інструментів цензури, які влада намагається впровадити у законодавство під виглядом вимог ЄС. Атака під фейковим прапором не пройде», — зазначив медійник.