Карантин для письменника не є чимось екстраординарним.. у певному сенсі письменник завжди на карантині. Ізоляція, усамітнення, самозосередження – рушії його праці. Тому карантин має свій позитив. Усе дрібне, метушливе, другорядне відсуває він на задній план. Побутові незручності, обмеженість комунікації поступаються усвідомленню винятковості усепланетарного лиха. Загострюються зір і слух. Переймаєшся пронизливим: яка ж мала ця велика Земля, якщо твоє життя залежить від того, хто перебуває на протилежному її кінці.
Принаймні, так це було зі мною. Пандемія змусила мене замислитися над тим, над чим раніше не замислювався. За важкого психологічного клімату карантинного Києва згадався Гете, який від того, що пригнічувало, рятувався втіленням його у віршах. Це він називав випробуваним домашнім способом порятунку.
Ще до карантину підготував до друку книгу критичної прози.
«Талант і талан» і книгу поезій «Евтерпа в снігах», у передмовці до якої зауважив, що, можливо, це моя остання поетична книжка. Карантин вніс радикальну правку: напросилися вірші… Частина з них увійшла до добірки «У садах Вернадського й Шардена», яку я запропонував «УЛГ».
Перечитував улюблених авторів. Читаю надіслані книги. Називати поіменно не буду: відгукнуся на деякі з них в «Імпресіях та медитаціях», до яких повернувся після тривалої перерви.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Окремо скажу про книгу, під враженням якої й досі. Назва її «Психологія народів і мас». Автор Гюстав Лебон. З ортодоксальної точки зору – расист. Він ділив раси на вищі, середні й нижчі. Але хід його міркувань незрідка такий переконливий, що не піддається спростуванню.
Людина, за Лебоном, продукт не тільки своїх батьків, а й довгого ланцюга предків. Долями народів керують більше мертві аніж живі. Керують своїми чуттями, ідеями, нормами поведінки, незліченними потребами, промахами і помилками, накопиченими спадковістю. Наші справжні господарі – мертві. Це завдяки їм упродовж тривалого часу сформувався національний характер. Основна причина зіткнень між расами – різність характерів, різність психологічного складу. Ідеал рівності, на якому базується соціалізм, абсурдний і шкідливий. Рівність можлива тільки на найнижчому рівні. Рівність у рабстві. Цивілізація веде людство не до розумової рівності, а навпаки – до кричущої нерівності. І ще таке, вдумаймось. Народ може пережити різні катастрофи і піднятися. Але він ніколи не підніметься, якщо втратить д у ш у. Душу з її сферою несвідомого, що передається від покоління до покоління.
Гюстав Лебон не дожив до Другої Світової. Життя його обірвалося за 10 років до неї. Але він передбачив нашестя соціалізму, як великого нещастя людства. Протиставляв Європі Америку і твердив, що в ній соціалізм неможливий, бо це країна, яка відбулася завдяки особистій ініціативі й енергії її населення. Цебто, завдяки я к о с т і н а р о д у.
Прецікаве його протиставлення американців латиноамериканцям. Латинська Америка, незважаючи на всі її потужні природні ресурси – постійне джерело анархії, низького рівня життя, морального занепаду. А все тому, що народи, які її населяють, позбавлені якостей своїх північних сусідів. Позбавлені душі, як сукупності позитивних рис, що в цілісності своїй здатні витворити повноцінну державність.
Лебон: цивілізація – мати прогресу, але й мати соціалізму і безладу. Народи, які витримають війни й уникнуть банкрутства, загинуть… від соціалізму. Рушії кожної цивілізації – ідеї й характер.
За рік до смерті Лебона іспанець Хосе Ортега-і-Гассет видав окремою брошурою працю «Повстання мас», яка принесла йому світову славу. Я не раз посилався на неї у своїй критичній прозі. І досі вважав, що це вона поклала початок філософії маси. З’ясовується, ні: Ортегу випередив Лебон, за яким наступна епоха – епоха юрб. Цивілізації створювались невеликими групами інтелектуалів, а не юрбами. Юрба – фаза варварства. Індивід розчиняється у юрбі, стає піщинкою між сотень тисяч інших піщинок. Юрба діє на межі безтямності, що й підтверджує Велика Французька революція. Юрба нездатна критично мислити. Тому мета усіх засновників релігій і політичних вірувань – інфікувати юрбу фанатизмом, якому вона легко піддається. Надто коли сам вождь ним інфікований і вміє повестися належним чином. Лебон: поводьтеся з людьми, як вам заманеться, вбивайте їх мільйонами, але за уміння загіпнотизувати юрбу. А отже, й повести її за собою.
Так, психолог, соціолог і антрополог Гюстав Лебон – дискусійний автор. Але саме він був улюбленою лектурою Леніна. Гадаю, немає потреби роз’яснювати чому.
Французький мислитель допоміг мені тверезіше оцінити нинішню українську політичну ситуацію. Глибше зрозуміти катастрофічно низьку якість української влади і, на велику скруху, того численного сегменту населення, яке цю владу привело до влади. Тому думаймо. Карантин – ідеальний час для активізації мізків.
Принагідно хочу подякувати харків’янці Люцині Хворост, поетесі, співачці, філософу. Це вона надіслала мені працю Гюстава Лебона.
25.04.2020