«Письменник на карантині. Що читає і що пише?». Сергій Борщевський: «Письменник – не та професія, що загрожує безробіттям в умовах карантину»

550

litgazeta.com.ua розпочинає новий проєкт «Письменник на карантині. Що читає і що пише?». Звертаємося до колег-письменників долучатися до нашого проекту. Свої пропозиції надсилайте за адресою oksent@ukr.net

Звичайно, карантин вніс певні корективи в роботу. 9 квітня не відбулася конференція київських письменників, а на день раніше в Дипломатичній академії конференція Центру дослідження Росії за участі зарубіжних експертів, на якій я планував бути. Можна говорити і про інші скасовані заходи та зустрічі, починаючи від вечора пам’яті Віктора Шовкуна 17 березня в Національному музеї літератури, на якому я мав головувати. Були скасовані й вистави “Незрівнянна” та “Сторонні серед нас” за моїми перекладами в Національному академічному драматичному театрі ім.Івана Франка.

Однак письменник – не та професія, що загрожує безробіттям в умовах карантину. Мені довелося урвати роботу над перекладом книги про УПА “Партизанські загони за “залізною завісою” аргентинського військового розвідника Енріке Мартінеса Кодо, оскільки ця робота передбачала пошук джерел, відвідання бібліотек та архівів. Тому я переключився на іншу книжку, яку планую видати цього року – “Діти Вавилона” іспанця Альваро Вадільйо. Автор – лікар за фахом, має понад 20 років досвіду праці в різних гуманітарних місіях в різних “гарячих точках”, зараз працює на Донбасі. Підсумком цього досвіду й стало згадане видання, присвячене долям чотирнадцяти дітей та підлітків з чотирнадцяти країн. Усі герої документальних оповідань Альваро поставлені в екстремальні умови в світі, де вони нещодавно з’явилися і який ще до їхньої появи спаскудили дорослі. П’ятнадцята історія, яка не ввійшла до оригінальної книжки Альваро, але яка вже написана і з’явиться українською в моєму перекладі, присвячена хлопчику з Маріуполя.

Крім того, написав кілька публіцистичних матеріалів (адже друга моя іпостась – експерт Центру дослідження Росії), які були оприлюднені різними ресурсами, переважно це Главком та ФБ-сторінка згаданого Центру, але також і Українська літературна газета, і – що важливо – Армія.Інформ Міністерства оборони України.

Серед інших новин: публікація мого інтерв’ю в першому числі нового аргентинського журналу “Becult” і дзвінок від художнього керівника Київського академічного театру “Колесо” Ірини Кліщевської про початок репетицій вистави за п’єсою мексиканського драматурга Еміліо Карбальїдо “Два аромати однієї троянди” в моєму перекладі. Це п’єса на дві жіночі ролі, до того ж зараз лише розпочнеться її дистанційне читання, тобто умов карантину всі дотримуються:).

Ну, і політичні епіграми. Їх я пишу постійно, а Росія – така країна, що весь час дає підстави для кпинів. Гумор розраджує, поліпшує настрій, а нам це зараз особливо потрібно.

Серед прочитаного останніми днями “Таємниці львівської кави” Юрія Винничука (я “кавун” і якщо під час карантину наберу зайву вагу, то вона вимірюватиметься не кілограмами, а літрами спожитої кави) і п’єси незнаних у нас класичних іспанських драматургів Мігеля Рамоса Гарріона та Віталя Аси (мовою оригіналу). Ще читаю Борхеса та Гарсію Маркеса, але це в контексті підготовки нових видань. Також раз на два тижні читаю в Інтернеті колонку Маріо Варгаса Льйоси в “Ель Паїс” і щовечора іспанську газету АВС, до якої звик, як дитина до вечірньої казки.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!