Василь Махно: Війна спонукає до глобалізації української літератури

Велика війна між Росією та Україною спонукає до того, що українська культура долає кордони й глобалізується, вважає письменник, мешканець Нью-Йорка Василь Махно.

Про це він сказав у інтерв’ю Укрінформу.

«З початком великої війни ареал української літератури за кордоном, як і науки, мистецтва, музики… значно розширився, – зазначив він. – Багато українців викладають в університетах, працюють за якимись програмами, перебувають на письменницьких резиденціях. Українська література, і культура загалом, дуже легко долає кордони».

За словами Махна, протягом XX століття українська література розвивалася паралельно – в Україні та за її межами, «діаспорна література творилася ніби окремо».

«Тож, думаю, тепер не слід замикати українську літературу, і культуру в цілому, лише кордонами України… – наголосив він. – Такий процес сучасної глобальної літератури».

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

На переконання письменника, значно змінила вітчизняну літературу, передусім поезію.

«Сьогоднішня українська поезія переважно воєнна… Причому в цій поезії дуже сильний жіночий голос», – зауважив Махно.

Водночас щодо «прози, на яку покладається завдання глибинного осмислення подій, – то я ще чогось такого не бачу», сказав він, додавши, що весь масив прозових творів про війну – «до певного сенсу… кон’юнктура».

З одного боку, це свідчить про те, що митці реагують, з другого – «уся ця продукція, створена протягом років війни, звичайно, відсіюватиметься часом», вважає письменник. «А на якесь глибоке осмислення ми маємо почекати. Бо відразу таке не народжується», – сказав він.

За його словами, війна – це «глибока колективна, національна травма», яку література й мистецтво «мають осмислити й переосмислити, пережити й закарбувати в тексті».

«Хай би як печально це не звучало, такі речі інколи стимулюють до якихось цікавих творів», – додав він.

Так само, на його думку, «якісні художні фільми теж можуть з’явитися пізніше».

«Мова війни в мистецтві має бути глибокою і оригінальною, нетривіальною і непафосною. Тоді є шанс на успіх», – підкреслив письменник.