Письменник Курков про акцію "безсмертний полк": "Якщо не боротися з цим вірусом, нової України не буде"

Український письменник Андрій Курков заявляє, що приурочена до 9 травня акція “безсмертний полк”, яка тиражуються в Україні через телеканал “Інтер”, є російським “соціальним вірусом”, завдання якого – показати, що Україна є не просто пострадянським, а все ще спільним радянським простором.
Про це письменник написав у колонці на Радіо Свобода.
“В Україні, де останні роки із зрозумілих причин посольство Росії стоїть із закритими жалюзями на вікнах і за колючим дротом, роль цього посольства виконує телеканал «Інтер» зі своїми дрібнішими канальчиками, на яких грізними радянськими голосами рекламується в ці дні концерт до Дня перемоги і «марш» безсмертного полку, закамуфльований під акцію «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». І все заради того, щоб знову показати, що Україна – це не просто пострадянський, а все ще спільний радянський простір, де люди по команді з Москви готові ходити строєм, колонами, носити в руках те, що скажуть по телевізору – а по згаданим телеканалам йде та ж сама московська інструкція: треба взяти портрет діда, приклеїти до фанерки і на ціпку цю фанерку нести під «старые песни о главном»”, – пише письменник.
Він наголошує, що якщо не боротися з цим “вірусом”, то наслідки будуть “сумними і політичними”.
“Якщо не боротися з цим вірусом, якщо хоча б не змусити його мутувати, то наслідки будуть сумними і політичними. І нової України не буде. Тому, що нове не будується під «старі пісні про головне» і під тупання ніг, співзвучне тупанню ніг на Червоній площі в Москві”, – написав Курков.
На його думку, українці сьогодні мають носити портрети загиблих і зниклих безвісти на Донбасі, портрети Небесної сотні і десятків кримських татар, що сидять по російських в’язницях за те, що не визнають анексію.
“Ну а далі, за першими колонами можна нести і фотографії своїх дідів: загиблих, посаджених, розстріляних, дідів, які і знати не могли в той час про існування свободи слова, свободи друку, свободи зборів і маніфестацій. У кожного часу свої герої. Наші нинішні герої – не павлики морозови і олександри матросови, а Олег Сенцов, Володимир Балух, Ільмі Умеров і Ахтем Чийгоз, військовополонені українські моряки і багато тисяч інших, без самопожертви і самовідданості яких Україна б не вижила”, – написав письменник.
УЛГ в Telegram: https://t.me/ukrlitgazeta
УЛГ у Facebook: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал