«Пульсарам» – 10 років!

У столичному Будинку
вчителя відзначило 10-літній ювілей знане авторами й читачами «Університетське
видавництво «Пульсари».

Відкриваючи урочисту імпрезу, директор
видавництва,  письменниця Лариса Копань
пожартувала, що 10-ліття видавництва  –
це, звісно, не подія світового масштабу, тим більше в часовому вимірі. Але за
цих десять років свого становлення «Пульсари» пережили  стільки клопотів, вирішили стільки проблем,
що їх вистачить на століття. Тут і 
відсутність на початку законодавчої бази, і розвалена книготорговельна
мережа, і податкова лихоманка «нововведень», і порожні гаманці потенційних
покупців – викладачів, студентів, людей інтелектуальної праці, котрим була
адресована книжкова продукція видавництва. 
Та перемогла свобода вибору і творчості, креатив і професійність
колективу. І потуга  авторів – відомих
вчених і письменників. Наразі в активі «Пульсарів» – понад сто виданих книжок,
які стали подіями літературного та наукового життя  України, серед них  книжки 
Василя Симоненка, Григора Тютюнника, Павла Загребельного, Бориса
Олійника, Василя Шевчука, Валерія Шевчука, Оксани Пахльовської, Богдана Гориня,  знаменитого танцівника Сержа Лифаря,  космонавта Леоніда Каденюка, молодих
письменників: Олесі Мамчин, Олександра Стусенка, Дмитра Княжича, а також  знаних зарубіжних авторів…

 Започатковані серії: «Українці у світовій
цивілізації», «Історія і сучасність», «Новітній авторський підручник»,
«Християнські філософи», «Бібліотека сучасної прози»…

Лариса Копань
запропонувала  спрямувати свято в русло
здорової розмови про справи насущні у всій системі українського книговидання.
Почин «ювілянтки»  підтримали виступаючі.
Зокрема, президент  Української асоціації
видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін з жалем констатував
байдужість до української книжки і чинних очільників держави, і тих, хто нині,
в передвиборній суєті, рветься до влади. 
Наші політики забувають, що українська книга – це найголовніших  продукт держави. Вона має проникати в усі
сфери життя, пронизувати кожне людське життя, якщо ми хочемо, щоб Україна стала
цивілізованою країною. На жаль, цього року може провалитися  державна програма підтримки української
книжки. Поки що на неї виділено тільки 10 відсотків запланованих коштів.

Ілюстрацією цього
став приклад занепаду книговидання, який навів відомий правозахисник Богдан
Горинь, автор «нашумілої» книжки «Не тільки про себе».

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

– На початку 90-х
«Історія України» Субтельного вийшла накладом 150000, а на початку 2009 року
книжка претендента в президенти, голови Верховної Ради України Володимира  Литвина – накладом 1,5 тисячі.

Слушною  серед пристрасної дискусії і напруги була
пропозиція Бориса Олійника, поета-академіка, який  майже 20 років очолює недержавну і не
бюджетну, але найактивнішу інституцію – Український фонд культури, починати нам
усім щось самим робити, а не шукати винних у наших бідах в Україні та за її
межами.

Перекладач Тарас
Марусик, навпаки, переконаний, що за роки президентства Віктора Ющенка увага до
книговидання посилилась з боку держави, 
як і підтримка розвитку української мови. Про що засвідчує всезростаюча
кількість видавництв і розмаїття видавничої продукції. Привітати «пульсарівців»
також прийшли інші автори-письменники, колеги-видавці. Працівник видавництва Сергій
Сушко поділився секретами десятилітньої діяльності «Пульсарів». Бандурист
Степан Щербак виконав українські народні пісні, а дует «Горлиця» – пісні на
вірші відомої поетеси Ганни Чубач, яка також привітала видавництво «Пульсари»,
нагадавши присутнім, що так називалася перша книжка його директора, письменниці
Лариси Копань.