Прохасько читав польську прозу на руїнах замку

93

У понеділок, 23
серпня, до руїн Пнівського замку в райцентрі Надвірна на Івано-Франківщині з’їжджаються
туристи. Чекають на музично-літературний діалог французького віолончеліста
Домініка де Вієнкура, 62 роки, і українського письменника 42-річного Тараса
Прохаська.

У рамках
міжнародного фестивалю ”Порто-Франко” музикант гратиме сюїту Баха, а літератор
— читатиме уривок твору польського письменника Станіслава Вінценза ”На високій
полонині”.

Замкові мури
довкола Страгори збудовані у XVI ст. Усередині — територія як футбольне поле.
Пахне скошеною травою. Волонтери зранку допомагали встановлювати музичну
апаратуру, збирали пластикові пляшки.

Близько 18.00 до
гори з Івано-Франківська під’їжджають два автобуси. З одного виходить
письменник Юрій Андрухович, 50 років, у білій вишиванці та джинсах. Із
насолодою вдихає свіже повітря, скидає сірі кеди.

— У таку спеку
хіба що 50-градусний спирт уживати, — жартує до волонтерів.

Тарас Прохасько і
Домінік де Вієнкур вилазять драбиною на замковий мур заввишки зо 5 м. Французові подають
пластиковий футляр з інструментом. Той на кам’яниці помічає, що забув
переодягнутися. Просить принести білу сорочку.

— Уперше гратиму
на цій старовинній віолончелі не в концертному залі. Хвилююся. Музичний
інструмент виготовлено 1754 року,  він
дуже чутливий. Звуки, які видає, залежать від погодних умов та простору. На
горі сильний вітер — і я чую, як тихо вона співає. Цю віолончель шукав усе
життя, це як історія кохання. Чекав 20 років на неї, передала її одна
французька родина.

Віолончеліст
завжди носить інструмент із собою. За нього йому пропонували 1 млн євро.

Домінік
умощується у лівому замковому вікні на килимку. В правому стоїть письменник.

Концерт починають
після заходу сонця о 20.00.

— Браво! —
вигукує організатор фестивалю 30-річний Роман Григорів. — Домінік — унікальний
композитор та виконавець. Він професор Паризької вищої консерваторії, кавалер
ордена Почесного легіону у Франції. Це зірка світового рівня, погодився
приїхати до нас не за грошову винагороду. Йому цікава енергетика Карпат.

Після концерту
глядачі не розходяться, далі сидять на траві. Дехто спить.

— Музика з
літературою добре співіснують. Хочу, щоб ще десь прозвучав Пнівський замок, бо
пам’ятка занедбана, — каже Тарас Прохасько після годинного виступу. — Знаю, що
в польських містечках, навіть менших за Надвірну, також проводять такі
фестивалі. Публіка часто не здогадується, що перед нею відомі виконавці,
композитори, письменники, але завжди приходить багато люду.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!