На таку тему в Національному університеті державної
податкової служби України відбулися
Міжнародні науково-практичні читання, в яких, крім вітчизняних науковців, взяли
участь вчені з Росії, Білорусі та інших зарубіжних країн, представники
релігійних кіл, студенти.
До цієї серйозної дискусії долучилися і українські
письменники. Зокрема проблеми мовного питання, поваги до мови титульної нації
кожної держави, національної ідентичності
як головних імперативів
самоідентифікації націй і держав у
сьогочасних глобалізаційних процесах
заторкнув у своєму виступі народний депутат України, голова ВУТ «Просвіта»,
поет і публіцист Павло Мовчан. Звернувшись до Біблії, він нагадав присутнім про
свято П’ятидесятниці, коли з Божого благословення на апостолів зійшов дар
знання багатьох мов, щоб вони донесли Слово Боже і його істину до кожного народу його мовою.
Про величезне значення
інформаційного простору в епоху глобальної кризи, а надто про чесне і
гуманне використання його засобів і
можливостей, говорила письменниця, головний редактор газети «Слово Просвіти» Любов Голота. Адже сьогодні, як ніколи, і людям, і
державам, щоб вижити, зберегтися у своїй
неповторності і жити далі, потрібна достовірна інформація.
– Глобалізація, про яку в Україні, на жаль, почали говорити
недавно і переважно на рівні науки і політики, як про привид, який бродить
Європою, уже давно для нас сувора
реальність, як і глобальна криза, яка диктує свої закони не тільки великому
бізнесу, а й українській культурі, літературі і мистецтву, поволі захоплюючи не тільки інформаційний простір, а й
книжковий ринок, – зауважила
письменниця, працівник редакції «Української літературної газети» Галина
Тарасюк, на конкретних прикладах і
фактах проілюструвавши, як все важче стає виживати митцям, які прагнуть творити
в глибоко гуманістичних національних традиціях, не
обминати соціальних проблем. Але, як
підкреслив Павло Мовчан і як свідчить історія, кожна спроба великих імперій
глобалізувати, уніфікувати і асимілювати інші народи ще з часів
Македонського завершувалася поразкою, і
що особливо знаково, навпаки – розквітом тих націй, на самовизначення яких
посягали. Бо на те воля Божа.
Незважаючи на те, що не всі учасники читань поділяли ці думки, розмова була цікавою, толерантною і не
безнадійною в сенсі порозуміння заради спільного блага.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал