Франко-іранська письменниця Маржан Сатрапі померла у віці 56 років. Вона здобула популярність завдяки серії автобіографічних коміксів «Персеполіс», які розповідають про її дитинство в Тегерані за часів ісламської революції 1979 року. Цей графічний роман отримав великий успіх і пізніше був екранізований, повідомляє ВВС.
Про смерть Сатрапі повідомила канцелярія президента Франції Емманюеля Макрона.
«Її смерть стала втратою для французької культури — ми втратили видатну особу та волелюбну художницю, чиї роботи несли в собі загальнолюдське послання та принесли їй величезне міжнародне визнання», — йдеться у заяві Єлисейського палацу.
Сім’я Сатрапі також опублікувала заяву про її смерть.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Маржан Сатрапі померла від горя трохи більше, ніж через рік після смерті Матіаса Ріпи, її чоловіка та кохання всього її життя», — йдеться у заяві, яку цитує AFP.
«Персеполіс» був вперше опублікований у Франції у 2000 році та вийшов англійською мовою у 2003 році.
Книга, що складається із чотирьох томів, розповідає про долю іранської дівчинки в Тегерані, якій доводиться жити в умовах жорстких обмежень, запроваджених керівництвом Ірану після революції 1979 року.
Цей твір допоміг мільйонам людей по-новому подивитись мешканців Ірану.
Головна героїня роману Марджі переживає один з найважчих періодів в історії Ірану, багато в чому повторюючи життєвий шлях самої Сатрапі.
І автор, і її героїня народилися в Ірані 1969 року. І тій, і іншій було близько 10 років, коли було повалено шах. Обидві стали свідками приходу до влади духовенства та пережили жах Ірано-іракської війни, а у 14 років залишили батьківщину, вирушивши будувати нове життя в Австрії.
1994 року Сатрапі переїхала до Парижа, де й написала «Персеполіс».
Після публікації «Персеполіса» Сатрапі стала однією з найвідоміших представниць жанру графічного роману, що набирав тоді популярність, у якому поєднувалися політична історія та мемуари.
Пізніше комікс був адаптований до повнометражного анімаційного фільму та представлений у програмі Канського кінофестивалю 2007 року, де розділив приз журі з фільмом «Тихе світло». Сатрапі виступила як режисер картини разом із художником Венсаном Паронно.
Фільм також був номінований на «Оскар» у категорії «Кращий анімаційний повнометражний фільм», завдяки чому Сатрапі стала першою жінкою, яка будь-коли потрапила до цієї категорії.
У екранізації «Персеполісу» Кьяра Мастроянні зіграла юну Маржан, а Катрін Деньов — її матір.
У 2006 році, після більш ніж 10 років життя у Франції, Сатрапі отримала громадянство, проте минулого року відмовилася від французького ордена Почесного легіону, звинувативши владу в лицемірстві через візову політику щодо іранських дисидентів.
«Я не можу ігнорувати те, що я вважаю лицемірним ставленням до Ірану, який сформував іншу частину моєї ідентичності», — заявила вона, додавши, що не хотіла виявити неповагу до нагороди, оскільки відчуває глибокі почуття до Франції.
Сатрапі завжди була активним критиком іранської влади і підтримувала протести проти іранського режиму, у тому числі масові акції після смерті 2022 року 22-річної Махси Аміні, затриманої поліцією вдач у Тегерані нібито за недотримання правил носіння хіджабу.
Вона розповідала виданню Deadline, як її батьки виходили на вулиці на знак протесту проти запровадження іранською владою обов’язкового носіння хіджабу жінками у 1983 році.
«Він був одним із небагатьох чоловіків; тоді вони не розуміли, що права жінок — це права суспільства», — згадувала вона про свого батька.
Вона також розповідала, що отримувала погрози та образи від представників режиму через «Персеполіс» та свою активну діяльність.
«Мене називали брехнею та шпигункою. Життя навчило мене не боятися. Справа не в тому, що ти не відчуваєш страху; ти відчуваєш страх, але потім вирішуєш, надавати йому значення чи ні», – казала Сатрапі.
2023 року вона очолила протест біля іранського посольства в Парижі на знак солідарності з п’ятьма тегеранськими підлітками, заарештованими за публікацію в тиктоці відео, де вони танцюють під пісню Calm Down нігерійського виконавця Rema та американської співачки Селени Гомес.
«Ми, артисти, маємо бути скромними, але бездіяльність гірша, байдужість гірша, — сказала вона. — Я не думаю, що роблю щось грандіозне чи масштабне, але маю голос, маю обличчя, і мене знають у Франції, я просто роблю те, що маю робити».
Чоловік Сатрапі, шведський продюсер, актор і сценарист Матіас Ріпа, помер минулого року, і нещодавно вона опублікувала серію зворушливих постів в інстаграмі, зізнавшись, що «втратила кохання всього свого життя».