Померла Атена Пашко

ПАШКО
Атена Василівна (нар. 10.10.
1931, с. Пруси (тепер Бистриця)
Дрогобицького р-ну Львів. обл.) — інженер-хімік, поетеса. Учасниця укр. правозах. руху.
Адміністративно репресована. Голова Союзу Українок (1991).
Президент Міжнародного
благодійного фонду В. Чорновола (1999). Нагороджена орденом кн. Ольги III ст. (1997),
орденом «Свободи» (2010).

1948 закінч. СШ у м. Самборі
Львів, обл.
Навчаючись у 7-му кл., писала повстан.
вірші, передавала їх УПА (на кілька з них було створ. пісні), у 12-річному віці
носила секретні матеріали з рідного села до сусідн. Бикова. 1949-1953 навч.
у лісо-техніч. ін-ті у Львові. Працювала за направленням у м. Сколе
Дрогобицького р-ну інженером лісових культур. З 1957 — ст.
інженер управління лісгоспу у м. Дрогобич. Через 1,5 р. переїхала до Львова,
влаштув. ст. інженером-хіміком хімічно-ґрунтової лабораторії при кафедрі
географії Львів. ун-ту. 1960-70 працювала інженером-хіміком у
Всеукр. Географ. т-ві при Львів. ун-ті. Надалі займалася поет. творчістю. Мала
широке коло спілкування із укр. інтелігенцією з-поміж шістдесятників (В.
Чорновіл, брати М. і Б. Горині, М. Косів, Ірина та Ігор Калинці, Б.
Антоненко-Давидович, М. Коцюбинська та б. ін.). З середини 1960-х за свої
виступи на оборону репресованих діячів укр. культури неодноразово зазнавала
утисків і мала заборону на друк творів, дістала догану за місцем праці, вчинено
обшуки у її помешканні. 1970 підписала звернення до Верховного
Суду УРСР з вимогою скасувати вирок В. Морозові, за що її було звільнено з
роботи. 1969-72 брала
акт. участь у виданні підп. ж. «Укр. вісник». 1972, під час
арештів укр. інтелігенції, у помешк. П. знову було вчинено обшук. 1973 викликано
як свідка на суди над В. Чорноволом, І. Сеник. На деякий час її було затримано
кадебістами. Від 1973 працювала інженером у Львів. гідро-геолого-меліоративній
експедиції. Т. р., під
час експедиції її було на 3 доби заарешт. і доправлено до СІЗО Львів. КДБ, там,
у темному («чорному») коридорі, організовано зустріч П. із Вячеславом
Чорноволом. Постійно перебувала під наглядом КДБ. 1990 переїхала
до Києва.

Вірші писала змалку, деякі з них
було надруковано в «Літ. Україні», у ж. «Дніпро», «Піонерія». З 1980-х П.
публікув. за кордоном. Зміст поезії П. вільно й невимушено в’ється навколо її
сприймання слова, в якому відчувається небанальна образна знахідка, внутр.
образний саморух цього слова, думки, почування. її поет, твори перейняті
органічним чуттям єдності з рідною землею, природою, гармонійним відчуванням
себе часткою своєї землі. Дуже вдалі в поетеси ліричні мініатюри — миттєве худ.
осяння, емоційна й настроєва вичерпність моменту. В поезії П. особливо
розвинене сповідальне начало. Наскрізний образ у багатьох віршах — образ жінки,
ніжної й сильної, незалежної й самовідданої, жінки-патріотки, матері й
берегині. У кн. «На вістрі свічки», крім віршів, є оповідь про Катерину
Зарицьку, акт. діячку укр. визв. руху ОУН, багаторічного політв’язня рад. тюрем
і концтаборів, та незабутній спогад про ост. зустріч із В. Стусом.

Від 1985 займалася гром.-політ,
діяльністю з В. Чорноволом.