Помер український поет і перекладач Дмитро Кремінь

25 травня пішов із життя український поет, публіцист, перекладач Дмитро Кремінь. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомила відповідальна секретарка НСПУ Тетяна Винник.
УЛГ в Telegram: https://t.me/ukrlitgazeta
УЛГ у Facebook: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
«Щойно зателефонувала голова Миколаївської письменницької організації НСПУ Віра Марущак, сповіщаючи сумну звістку: сьогодні пішов у засвіти поет, перекладач, публіцист, есеїст, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії Дмитро Дмитрович Кремінь», — цитує Винник Читомо.
Дмитро Кремінь — поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії. Був членом Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, Асоціації естрадних діячів України, головним редактором часопису «Соборна вулиця».
Вступивши до Ужгородського університету, заприятелював із класиками закарпатської літератури: Петром Скунцем, Іваном Чендеєм і Феліксом Кривіним. З Чендеєм Кремінь їздив до Львова, де познайомився з Григорієм Чубаєм, Миколою Рябчуком, Олегом Лишегою, Віктором Морозовим, Володимиром Івасюком.
Разом із університетським товаришем Миколою Матолою Дмитро Кремінь зайнялися самвидавом, передрукувавши на машинці свої поезії, поеми, симфонії. Потім їх художньо оформили у кілька чисел альманаху «Скриня».
Один із варіантів журналу, скоріш за все, потрапив до рук каральних органів. Тоді проти Кременя почалися репресії. На засіданні університетської літературної студії, його творчість піддали критиці, звинувачуючи у вільнодумстві, незрозумілості образів тощо. Під час чергового обшуку, який збігся із другою хвилею арештів в Україні, в нього було вилучено рукопис і нині невідомої широкому загалу книжки.
Кремінь — автор двох десятків поетичних збірок, серед яких: «Травнева арка», «Південне сяйво», «Танок вогню», «Полювання на дикого вепра», «Медовий місяць у Карфагені», «Poems from the Scythin Wild Field» та ін. Його тексти перекладені англійською, китайською, латиською, словацькою, російською.
Сам письменник перекладав із німецької, грузинської, осетинської, російської та інших мов.
Як публіцист друкувався у журналах «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу», «Дзвін», «London Magazine», «Prism», «Hayden’s Ferry Review», «Eclectica» та ін.
Лауреат кількох премій, серед яких: Всеукраїнська літературна премія ім. Володимира Свідзінського, Всеукраїнська літературна премія імені Володимира Сосюри, Міжнародна літературна премія ім. Івана Кошелівця. У 1999 році отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книжку поезій та симфоній «Пектораль».