Рада Житомирської обласної організації Національної спілки письменників
України з глибоким сумом повідомляє, що на 76 році життя відійшов у засвіти
відомий український письменник і громадський діяч, багаторічний керівник
обласної письменницької організації, лауреат літературних премій імені Миколи
Шпака та Івана Огієнка, колишній депутат обласної ради кількох скликань Олексій
Євменович Опанасюк.
Народився О.Є.Опанасюк 29 березня 1936 року в селі Дубрівка
Брусилівського району в сім’ї сільських трудівників. Вчився в тамтешній школі, затим працював їздовим,
завклубом, продовжував навчатися. Юнака обирають другим секретарем райкому
комсомолу в Брусилові, посада допомагає отримати паспорта і він переходить на роботу
до редакції газети «Колгоспна правда», де опублікував свій перший допис, вірші,
замальовки.
Згодом вчиться на факультеті журналістики в Києві,
публікує перші прохзові твори: новели і оповідання в журналі «Зміна», збірнику
молодих авторів України «Щасливої дороги» (1962 р.), в передмові до якого його
ім’я згадує Максим Рильський.
Після навчання повертається на Житомирщину, працює
власкором газети «Радянська Житомирщина» у Малинському районі і над першою
книгою. Потім О.Є.Опанасюк стає редактором районної газети «Зоря комунізму» та
обласної молодіжної – «Комсомольська зірка». Тривалий час був працівником
облполіграфвидаву.
Де б не працював – він у вирі літературно-мистецького
життя. Обирався членом художньої ради музично-драматичного театру, творчих об’єднань.
У 1966 році дебютує книгою «Жита», його ім’я серед новобранців літератури
називає Олесь Гончар у звітній доповіді 6 з’їздові письменників України.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Відтоді присутність Олексія Опанасюка в журналістиці і
літературі є постійною. Одна за одною виходять його книги «Кров і фата»,
«В’язанка», «Копище»,
«Жайворонкова кладка», «Четверо вийшли в дорогу», «Спитай у беріз при долині»,
«Житичі», «Зникали у відомому напрямку», «Акварелі зелених вишумів», «Трійця з
передпілля Києва», «Чи затишно пані провінції у Житомирі?»…
З березня 1980 року по 2004 рік очолював Житомирську обласну
письменницьку організацію.
У набутку цього письменника, сценариста, мистецтвознавця – сценарії і
телевистави «Спаси і збережи» (Тернопіль, до 2-річчя незалежності України), «Молоді
міста» (на матеріалі м.Малина), мистецькі програми «Сонячні кларнети»
(Житомир), «Козацькому роду нема переводу» (за матеріалами полкового містечка
Паволоч Попільнянського району).
О.Є. Опанасюк ініціював багато добрих справ. Його називали хрещеним
батьком не лише міжнародного літературно-мистецького свята «Лесині джерела», а
і відродження музею-садиби родини Рильських у с.Романівка Попільнянського
району. За ініціативою почесного громадянина села Копище Олевського району тут
було створено музей історії та картинну галерею «Пам’яті спалених сіл”.
Титанічні зусилля доклав письменник до того, щоб повернути в Україну ім’я Івана
Огієнка, заснувати у 1994 році Всеукраїнську премію імені Івана Огієнка в
галузі літератури, мистецтва, державотворення, лауреатами якої стали вже більше
сотні видатних особистостей України та зарубіжних діячів.
Особливо напружено працював письменник в останні роки свого життя.
З-під його пера вийшли знакові для нього і для української документалістики
загалом книги «Січ Тараса Бульба в Олевську», «Живий біль, або Зникали у
відомому напрямку», «Іван Огієнко та літописний Воздвиждень з його окресами».
Дві з цих книг уже перевидані (попит на подібну літературу великий), а кожна з
них варта найвищого поцінування критикою, Комітетами по присудженню престижних
літературних премій Всеукраїнського виміру.
Олексій Опанасюк обирався делегатом 1 – 4 з’їздів НСПУ, 1 – 3 Всесвітніх
форумів українців, він удостоєний звання «Заслужений працівник культури
України, нагороджений Грамотою Верховної Ради України, Святійший Патріарх
Київський і всієї Руси-України Філарет 2001 року удостоїв письменника та
громадського діяча ордена архистратига Михаїла. О.Є.Опанасюк є почесним громадянином
містечка Брусилова, де свого часу жив і працював.
Член Національної спілки письменників України з 1971 року.
Полковник козацького товариства «Поліська Січ».
Пам’ять про
подвижника поліського духу навіки залишиться у вдячних серцях його земляків,
колег, громадськості області й України.
Михайло ПАСІЧНИК,
голова ЖОО
НСПУ;
Анатолій
СІРИК,
заступник
голови;
Василь
СТАШУК,
Віктор
ВАСИЛЬЧУК,
Володимир
САВЧЕНКО –
члени ради