Про це на своїй сторінці повідомила письменниця і радіожурналістка Світлана Короненко:
«Помер Леонтій Антонович Даценко, перший директор і засновник Радіо Культура, журналіст, патріот, громадянин.
Головний на радіо, хто в 2000-му підтримав ідею Михайла Слабошпицького, аби заснувати на Українському радіо Радіодиктант Національної єдності. Всі добрі справи вирішуються однодумцями. Леонтій Антонович був ще й однокурсником Слабошпицького.
Леонтій Антонович писав записки про всі події на радіо і про людей, які були поряд і на ефірах. Він розумів цінність своїх записок. Хотів написати книгу і видати. Навряд чи це йому вдалося… Саме сьогодні я думала до нього озватися і запитати про долю його спогадів, але побачила на сторінці повідомлення про те, що прощання з Даценком відбулося 15 жовтня на Байковому.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Я багато років була його заступником на радіо Культура. Ми багато спілкувалися. Часом сперечалися. І кожного разу я переконувалася у мудрості свого керівника.
Радіодиктант Національної єдності – лише один з багатьох фактів біографії Даценка. Саме Леонтій Антонович загорівся ідеєю радіодиктанту на взірець польських диктантів і зробив усе, аби втілити цю ідею в життя.
А ще були прямі ефіри, вперше започатковані на Радіо Культура. А півтора десятиліття прямі ефіри з Будинку звукозапису на Первомайського, де ми мали зустрічі з багатьма найвідомішими письменниками, художниками, музикантами, акторами… Їх проводи Михайло Слабошпицький. І кожного разу зала була заповнена і люди йшли на ці вечори з великим інтересом.
А скільки відомих людей вело прямі ефіри на радіо Культура. А Всеукраїнський конкурс радіоп’єс “Відродимо забутий жанр”, який відбувався чотири роки і відродив радіоп’єсу на Українскому радіо.
Це був зоряний час Радіо Культура. Такого розмаїття голосів і думок попри те, що хвиль для поширення нам не давали, більше ніколи не було. Леонтій Антонович жив радіо і був його найуважнішим слухачем і конструктором “мовної сітки”. Часто спускався у прямоефірну студію, аби подякувати ведучим за гарні програми або – навпаки. Байдужим він не був.
Мені жаль було, коли Леонтій Антонович пішов з радіо…
Царство небесне Леонтію Даценку. Співчуття його рідним».