Помер Аркадій Жуковський

100

Другого жовтня на 93 році життя у
Парижі відійшов у завсвіти Аркадій Жуковський. Історик, громадський діяч,
дійсний член НТШ та довголітній Голова його Європейського осередку, іноземний
член НАН України, почесний громадянин м. Чернівці, кавалер українських та
французьких державних нагород, зокрема, орденів «За заслуги» 3-го та 2-го
ступенів  Аркадій Жуковський знаний в
Україні і за її межами як автор глибоких досліджень з проблем історії Церкви,
національно-визвольного руху в Україні, краєзнавства Буковини,
українсько-французьких політичних і культурних взаємин.

Народився 12 січня 1922 року у
родині православного священника в м. Чернівцях. Після закінчення ліцею з
румунською мовою навчання 1940 році він вступив на філософський факультет
Чернівецького університету. Однак студії перервав початок Другої світової
війни. Родина Жуковських залишає рідне місто й виїздить до Австрії. Аркадій
продовжує навчання, щоправда, вивчає вже інженерну справу спочатку в
м. Вроцлаві (Польща), а пізніше — у Ґраці (Австрія), де у квітні
1949 року отримав диплом інженера-будівельника. Десять років він працював
за фахом у французькій будівельній фірмі, однак зацікавлений наукою, зокрема
історією та українознавством, спонукало А. Жуковського до пошуку
викладацької роботи та початку наукових досліджень. 1969 році він здобув
докторат в Українському вільному університеті (УВУ) за працю «Петро Могила й
питання єдності Церков». 1976 році А. Жуковський захистив у Сорбонні
докторську працю про Києво-Могилянську академію як культурний і освітній
осередок Східної Європи. У 1960—1988 роках він викладав українську
географію, історію, мистецтво в Інституті східних мов та цивілізацій Паризького
університету; водночас від 1969 року був професором, згодом —
продеканом філософського факультету УВУ.

Понад півтоліття А. Жуковський
працював у Науковому товаристві ім. Шевченка в Европі: у
1968—1987 роках був його науковим секретарем, а в 1989—1997 та
1999—2009 роках — головою.

Саме йому довелося закінчувати
головний проект життя свого приятеля і друга Володимира Кубійовича, та й всього
НТШ — Енциклопедію Українознавства, підготувати та видати 11-й
доповнювальний том цієї енциклопедії. З підготовкою 11-го тому ЕУ пов’язаний
початок співпраці проф. А. Жуковського з науковцями Національної академії
наук України в енциклопедичній галузі. А. Жуковський був ініціатором і все
зробив, аби розпочати підготовку спільного енциклопедичного видання НТШ і НАН
України, що нині всім відоме як Енциклопедія Сучасної України, де від
1998 р. він був співголовою Головної редакційної колегії.

Майже 10 років (1983—1995)
А. Жуковський був президентом Бібліотеки ім. Симона Петлюри у Парижі. Та й
пізніше він продовжував піклуватися про цей осередок українського життя у
Франції.

Проф. Жуковський зробив вагомий
внесок у популяризацію правдивої історії України у франкомовному світі. Низка
його праць, виданих французькою мовою у Парижі, допомагала й допомагає
звільнитися французькому читачеві від тенденційних, неправдивих інформацій про
історичне минуле і сьогодення України. Йому належить ідея видання антології
української літератури французькою мовою («Antologie de la littérature Ukrainienne du XI-e au XX-e siècle», 2004), яку було успішно
реалізовано, і за яку він отримав премію ім. Івана Франка НСП України.

Професор А. Жуковський був добре
знаний не лише у науковому світі, а й в урядових колах Франції. Під час першого
і єдиного на сьогодні офіційного візиту Президента Франції в Україну
А. Жуковський був у складі офіційної делегації Президента Жака Ширака й
багато зробив для позитивного налаштування керівництва французької держави до
України. Жуковський жив Україною, болісно сприймав її проблеми, радів успіхам і
засмучувався поразкам, та насамперед він працював для її розвитку, для того,
аби вона ввійшла у коло європейських держав рівноправною багатою, вільною й
гордою, а не «бідною родичкою».

В одній з анкет наприкінці 1990-х рр.
Аркадій Жуковський писав: «Проживаючи більшість свого життя поза Україною, про
неї я не тільки мріяв, вона не переставала бути в центрі моїх задумів,
починань, реалізацій. Моєю батьківщиною завжди була тільки Україна, а
французька державна приналежність то тільки для паспорту…».

Таким і залишився він у наших серцях,
таким його знатимуть нащадки. Жуковський відійшов від нас, але залишилися його
численні книги, статті, розвідки, великі справи, у центрі яких завжди була
Україна.

Патріоти, як і Герої не вмирають!

Іван Дзюба, Іван Драч,
Микола Жулинський, Олексій Онищенко, Ярослав Яцків, Всеволод Наулко, Юрій Макар, Всеволод Ткаченко, Микола
Железняк, Олександр Кучерук, Володимир Баранецький, Ірина Матяш, Тетяна Добко

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!