Погляд у минуле заради спільного майбутнього: у Палаці Потоцьких обговорили українсько-польські взаємини

Українсько-польські взаємини, історична пам’ять та її трактування продовжують залишатися у центрі уваги політиків і громадськості по обидва боки кордону, зокрема й у Львові. Так, 5 жовтня у Палаці Потоцьких відбулася зустріч за участі Мирослава Мариновича, проректора Українського католицького університету (УКУ), радянського політв’язня і дисидента, Петра Тими багаторічного очільника Об’єднання українців у Польщі, та Ізабели Хруслінської, польської публіцистки, письменниці, громадської діячки й координаторки спільних проєктів. Модерував розмову Микола Княжицький, народний депутат України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Як зазначив Микола Княжицький, розмова відбувається після чергового складного періоду в українсько-польських взаєминах, який, хочеться вірити, завершився. Відтак постає потреба визначитися, як рухатися далі. Погляд на трагічні сторінки історії потрібен, але насамперед заради спільного майбутнього.

Водночас, за словами народного депутата, праві радикали в Польщі сьогодні ставлять під сумнів навіть авторитет Папи Римського Івана Павла ІІ – постаті, яка об’єднувала обидва народи, зокрема й завдяки проголошеній формулі взаємного прощення: «Прощаємо і просимо прощення».

Цю формулу у своєму виступі згадав і Мирослав Маринович. За його словами, вона діяла навіть у радянських концтаборах. «Минулого ми вже не змінимо, але спільне майбутнє можливе», – наголосив колишній політв’язень.

Він нагадав про спільну українсько-польську молитву примирення за участю видатного польського діяча і дисидента Яцека Куроня, що вперше відбулася на Личаківському цвинтарі у Львові 1 листопада 2002 року. На жаль, сьогодні про цей досвід майже не згадують: змінився дух часу, а базові цінності подекуди втрачають вагу, що є викликом не лише для Польщі. «Але надія є, і вона велика, – переконаний Мирослав Маринович. – Я бачив іншу Польщу, яка щиро підтримує Україну».

Про суспільні настрої по той бік кордону розповіла Ізабела Хруслінська. На її думку, полякам та українцям вкрай важливо прагнути взаєморозуміння, спокійно сприймаючи відмінності в інтерпретаціях спільних історичних подій. Однією з передумов напруги вона вважає недостатнє знання польським суспільством української історії — прогалину, яку нерідко використовують праві радикали. Попри це, значна частина польської спільноти незмінно солідарна з Україною.

Петро Тима окреслив ситуацію, в якій діє українська громада в Польщі. За його спостереженнями, в останні роки вона нерідко опинялася в епіцентрі суперечок між двома державами, тоді як місця пам’яті, покликані єднати, ставали мішенню для гібридних провокацій, керованих і фінансованих із Москви.

Також Ізабела Хруслінська зауважила, що у Варшаві наразі обговорюють проєкт створення меморіальної стіни з іменами жертв Волинської трагедії. На її глибоке переконання, такий меморіал має вшановувати не лише загиблих поляків, але й українські жертви тих подій.

Після виступів спікери відповіли на численні запитання із зали. До кількагодинної дискусії в стінах Палацу Потоцьких долучилися дипломати, політики, науковці, журналісти та громадські діячі України й Польщі.