Про своє рішення Макаров повідомив у своєму facebook.
Він зазначив, що як голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка виступив із ініціативою доповнити список номінацій додатковими преміями “За внесок у перемогу”. Виходив із того, що цьогоріч Комітет не визнав за можливе присудити нагороду в двох номінаціях, а тимчасом від початку повномасштабної війни з’явилася “неуявна кількість вартісних мистецьких творів, проєктів і явищ, які робляться на ентузіазмі й у буквальному сенсі наближають нашу перемогу”.
За словами Макарова, пропозиція виникла майже експромтом, але під час зустрічі діячів культури з президентом України 9 березня вона зустріла його підтримку. Офіс президента пристав на його ініціативу, затримав оприлюднення результатів конкурсу 2023 з метою оголосити переможців усіх разом 22 травня.
“На жаль, бажання віддати шану тим митцям, які піднімають українську культуру на принципово новий рівень, залучають до неї наших героїчних вояків і мешканців звільнених територій, просувають країну в світі, наштовхнулося на агресивне нерозуміння. Чимало шанованих представників мистецької спільноти й небайдужих громадян сприйняли цей крок як політичну спекуляцію, намагання влади призначити “своїх” висуванців або применшити вагу вже визначених лавреатів. Мої спроби пояснити своє бачення, відкоментувати реальний хід подій ба навіть виправдовуватися, чого я страшенно не люблю, не було почуто. Активна частина суспільства переконана, що я виконую чиєсь замовлення, “відпрацьовую”, “прогинаюся” і т. ін. Для мене це новий досвід, який я не хотів би пережити знову”, – написав він.
Проте, як уточнив Макаров, його “особистий вчинок не знайшов підтримки серед колег, членів Комітету з Національної премії, які вважають, що він призведе до девальвації найвищої державної нагороди, підірве довіру до неї”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Висловлюючи свою повагу й вдячність колегам, з якими ми плідно працювали останніх чотири роки, змушений зазначити, що категорично не погоджуюся з ними. Тим не менше, оскільки я мимоволі виступив “збудником” нікому не потрібних конфліктів у команді й, на жаль, значно ширше, обурення небайдужих громадян, після довгих роздумів не бачу іншого виходу, як скласти з себе повноваження голови й члена Комітету з національної премії імені Тараса Шевченка”, – підсумував він.