Перші 2-3 дні війни в Україні стали переломними: чому Путіна охопив розпач

439

Українці майже тиждень продовжують давати відсіч російській агресії. Наші міста страждають від обстрілів, загинуло, за даними ДСНС, понад 2 тисячі мирних громадян. Але ми не здаємось, знищуючи окупанта всіма можливими способами. І Захід, бачачи мужність України, дедалі активніше посилює санкції проти РФ, одночасно збільшуючи допомогу нашій країні. Видання “Коментарі” має свій інформаційний фронт. І ми продовжуємо разом із експертами аналізувати те, що відбувається.

Плани Путіна зламані, незважаючи на певне просування військ

Директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик упевнений:

“Все залежить від завзяття нашого народу, наших військ. Думаю, якби в перші кілька днів Росія досягла поставленої мети (взяла великі міста, включаючи Київ, знищила українську владу), Захід не зміг би нам допомогти так, як допомагає зараз. І не зміг би так тиснути на РФ. А зараз війна триває майже тиждень. Плани Путіна зламані, незважаючи на певний поступ військ. Відповідно, це підвищує прагнення цивілізованого світу допомогти Україні. Вони розуміють, що можуть своїм внеском допомогти нам переламати хід воєнних дій”.

За словами експерта, так завжди буває, коли придивляєшся до чужої війни і думаєш: якщо сторона, яка тобі ближче, легко здається – навіщо допомагати? А якщо вона не здається, демонструє чудеса героїзму, як зараз Україна, то хочеться підтримати. Хочеться підвищити шанси вистояти.

“Що ми й бачимо зараз. Постачання зброї не просто продовжуються, а збільшуються. Нам обіцяли допомогти літаками. Сподіваємось також на засоби протиповітряної, протитанкової оборони, на багато іншого. Дехто казав – навіщо нам стільки “Джавелінів”? Тепер ми розуміємо, що “Джавелінів зайвих не буває”, – наголошує Володимир Дубовик.

Навіть без ядерної війни, яка знищить усіх, Росія нині знищується санкціями, запровадженими через вторгнення в Україну

Політолог Дмитро Воронков, коментуючи дії Росії, робить висновок: модель збирання земель, створення певного аналога СРСР – справді, була у Путіна.

“В орбіту явно входили Білорусь та Україна. У зв’язку з тим, що в Україні яскраво виявив себе прозахідний вектор, Путін зважився 2014-го на анексію Криму та захоплення частини Донбасу. Але цим лише посилив євроінтеграційні, євроатлантичні настрої українців. І тоді Путін, вже 2022-го, зважився на відкрите вторгнення. За аналогією з Гітлером, з яким його все частіше порівнюють, сподівався на бліцкриг. За аналогією з ним — прорахувався, — зазначає експерт. – Наша армія та влада не розбіглися, наша нація згуртувалася – і дає наймогутнішу відсіч. Путін уже зламав об Україну зуби. По суті ми вже перемогли. Путін ніколи не зможе завоювати таку Україну. І він уже бігає та просить допомоги, то в Білорусі, то в інших членів ОДКБ. Тобто, завдано удару не тільки по його зубах, а й по самолюбству. Звідси – геноцид українців у вигляді обстрілу мирних міст ракетами та авіанальотів на них”.

Ще один важливий висновок, на думку Дмитра Воронкова, полягає в тому, що сам того не бажаючи, Путін підвищив нашу геополітичну суб’єктність.

“По суті ми своїм протистоянням агресії консолідували Захід навколо України. І отримуємо більш очевидні перспективи євроінтеграції. Тобто все виходить точно навпаки від того, що хотів би Путін. Більше того – якщо події розвиватимуться успішним для нас чином у військовому плані (а ми зробимо все, щоб так і було), є перспектива набагато швидше повернути тимчасово окуповані території, аніж до російського вторгнення”, – прогнозує політолог.

Він звертає увагу, що певні політики Заходу закликають НАТО втрутитися у ситуацію вже не лише постачанням українцям озброєння, а й своїми військовими.

“Тобто в якомусь сенсі Україна своїм опором російській агресії підбадьорила Захід. І не виключено, що ми побачимо якусь “третю армію” на допомогу. Вже відомо, що до нас готові їхати добровольці, легіонери тощо”, – зазначає експерт.

Дмитро Воронков резюмує:

“Путін, схоже, розуміє, що програє. І переговори в останній день лютого – це була ініціатива Росії. При цьому замість капітуляції України, як очікував Путін, наша країна сама висуває умови для зустрічі. І сама висуває жорсткі умови миру, не приймаючи маячневі російські ультиматуми про “визнання Криму російським”, “денацифікацію та демілітаризацію України” тощо. Також показово, що Путін уже лякає ядерною зброєю. Це – відчай. Що ще більше переконало Захід у неадекватності російської влади. Мені здається, що використовувати ядерну зброю Путіну не дозволить його оточення. І як би його не ліквідували свої ж… Адже навіть без ядерної війни, яка знищить усіх, Росія нині знищується санкціями, запровадженими через вторгнення в Україну. І ефект цих санкцій наростатиме з кожним днем. Ну, а нам треба давати жорстку відсіч на всіх фронтах, включаючи дипломатичну. Розуміючи, що з кожним днем Росія слабшає, а наша перемога – дедалі ближче”.

Сергій Кравцев

society.comments.ua

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!