Пані Ровлінґ і плагіат

Як повідомляє Telegraph.co.uk,
суд прийняв до розгляду позов до авторки серій книжок про Гаррі Поттера у
зв’язку з виявленими випадками плагіату. У позові йдеться, що всесвітньовідома
письменниця вкрала низку пасажів з книжки вже покійного Адріана Джейкобса
«Чаклун Віллі» для свого «Келиха вогню». Вартість позову – 500 мільйонів фунтів
стерлінґів. Якщо у позові написано «вкрала», то «Телеґраф» пише про
«запозичення» деяких фрагментів для створення на їхній основі власних текстових
уступів. Досі адвокатам письменниці вдавалося відтермінувати судовий розгляд на
тій підставі, що це взагалі немислиме звинувачення.

Цікаво буде простежити за процесом, бо, звичайно, до
минулого світової літератури його вирок не застосовуватиметься (у нас,
наприклад, «Швачка» Грабовського й досі вважається оригінальним твором, чи от
пушкінський «Бенкет у чуму»), але і в минулому сторіччі чимало фактів творчого
поводження зі світовими оригіналами. Йдеться не тільки про шатію базграчів, але
й про цілком солідних любителів поживитися за рахунок класики. Мені, до речі,
нещодавно впав принаймні один збіг з «Маленького принца» і давнішого
американського класика. Якщо говорити про Україну, то можна було б дослідити,
які класики й лавреати стояли на шляху видання багатотомника Старицького,
уважніше придивитися до численних сучасних любителів битників. Дуже багато
збіжностей у наших шановних поетів і поетес з американськими і французькими
авторами, що далеко не завжди зазначаються, як «переспіви». В Україні видано
десятки перекладів солідних авторів, які належать іншим людям. Як правило,
літературо­знавці не розглядають ці випадки з патріотичних міркувань, а про
якісь суди шкода й мови.

«Телеґраф» також наводить зразки уступів, про які йдеться.
Як на мій погляд, цікавий вже сам факт порушення цього питання. Може, на
підставі вироку вдасться дати по руках (і кишенях) і нашим любителям живитися
коштом чужої творчості, бо класики, бач, з могили не вийдуть і на герць не
покличуть.