Погасла земна свіча Мойсея Фішбейна. Митця, який володів особливим даром чуття українського слова. А нам судилося лише посилати йому в слід слова скорботи і печалі, визбирувати його поетичні скарби − “печальні голуби” та ловити відлуння його скорботного зітхання: “Я вже потойбіч болю …”
За життя признавався: “Пишу поезії тільки тоді, коли дано Звідти”. Поет і перекладач Мойсей Фішбейн народився євреєм, “хоч мав народитися українцем”.
Душа Поета полине туди, звідки йому було даровано українську мову: “Українську Мову мені дано Звідти. Вона існуватиме вічно. Я так хочу”.
Вірив, що “народився українським поетом”, що на Україну його “послано Звідти”. І ми віримо, що Мойсей Фішбейн − Поет із Божої Ласки.
Мойсей Фішбейн болісно і тривожно жив Україною, емоційно вразливо сприймав драматичні реалії обох своїх батьківщин − України й Ізраїлю. Його поетична творчість поєднує у собі повну поглинутість буттям України з драматичною пам`яттю єврейської долі. Дві батьківщини − Україна й Ізраїль − постійно взаємодіють в його поезії, у його унікальній перекладацькій скарбниці. В особі Мойсея Фішбейна немовби зустрілися два світи − український і єврейський: “Я відчув причетність до двох культур”. Його поетична мова вивірена за найчутливішим барометром − властивим йому бездоганним мовним слухом, конгеніальним відчуттям українського слова.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Віримо, дивовижна творча спадщина Мойсея Фішбейна − непроминальний духовний набуток української культури.
Пам’ятаймо Поета, достойного громадянина двох держав, який “громадянства Української Мови не втрачав ніколи”.
Іван Дзюба, Микола Жулинський