“Оця свіча погасла…” Пам’яті Мойсея Фішбейна

575

Погасла земна свіча Мойсея Фішбейна. Митця, який  володів особливим даром чуття українського слова.  А нам судилося лише посилати йому в слід слова скорботи  і печалі,   визбирувати його поетичні скарби  − “печальні голуби” та ловити відлуння його скорботного зітхання: “Я вже потойбіч болю …”

За життя признавався: “Пишу поезії тільки тоді,  коли дано Звідти”. Поет і перекладач Мойсей Фішбейн народився євреєм, “хоч мав народитися українцем”.

Душа Поета полине туди,  звідки йому було даровано українську мову:  “Українську Мову мені дано Звідти. Вона існуватиме вічно. Я так хочу”.

Вірив, що “народився українським поетом”, що на Україну його  “послано Звідти”. І ми віримо, що  Мойсей  Фішбейн − Поет із Божої Ласки.

Мойсей Фішбейн болісно і тривожно жив Україною, емоційно  вразливо сприймав драматичні реалії обох своїх батьківщин − України й Ізраїлю.  Його поетична творчість поєднує у собі повну поглинутість буттям України з драматичною пам`яттю  єврейської долі. Дві батьківщини − Україна й Ізраїль −  постійно взаємодіють в його поезії, у його унікальній перекладацькій скарбниці.  В  особі  Мойсея  Фішбейна немовби зустрілися два світи − український і єврейський: “Я відчув причетність до двох культур”. Його поетична мова вивірена за найчутливішим барометром − властивим йому бездоганним мовним слухом, конгеніальним відчуттям українського слова.

Віримо, дивовижна творча спадщина Мойсея Фішбейна − непроминальний  духовний набуток української культури.

Пам’ятаймо Поета, достойного громадянина двох держав, який “громадянства Української Мови не втрачав ніколи”.

Іван Дзюба, Микола Жулинський

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!