Олесь Ільченко, автор резонансного роману про архітектора
Городецького «Місто з химерами», подарував Національному музею літератури
видання 1920–х, 1940–х і 1960–х років. Усі вони — з родинної бібліотеки.
«Звісно, шкода розлучатися з книжками, що стали вже рідними,
але я подумав, що деякими речами людина не може володіти одноосібно, треба, щоб
вони були доступні багатьом», — завважив Олесь Ільченко.
Найдорожче тут для нього — видання «Царівни» Ольги
Кобилянської (харківське кооперативне видавництво «Рух», 1927 рік), оскільки це
спогад про покійну маму. Є також книги Лесі Українки, Леоніда Глібіва (прізвище
вказано згідно з орфографією 1920–х років), Марка Вовчка, видання воєнного
періоду творів Івана Франка та Андрія Малишка, ювілейне факсимільне видання
1964 року «Заповіту» Тараса Шевченка у вигляді захалявної книжечки. За цими,
тепер уже музейними експонатами, можна вивчати історію книгодрукування в
Україні ХХ ст.
Фактично всі великі (та й малі) музейні колекції в Україні
починалися й підтримувалися приватними пожертвами. Схоже, зараз якраз час
повернутися до цієї практики. Багато державних музеїв, що не мають коштів на
поповнення фондів, радо отримують подарунки від митців, з якими співпрацюють,
або просто від людей доброї волі. Так, разом із книжками від Ільченка, Музей
літератури збагатився виданнями від Івана Малковича, Лесі Ворониної, Михайлини
Коцюбинської, Миколи Жулинського, Сергія Кальченка, родини літературознавця
Володимира Плачинди.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал