З 12 по 24 червня у німецькому
Вісбадені тривав найбільший європейський
театральний фестиваль «Нові п’єси з Європи – 2012». Цього року на фестивалі
представлено 31 п’єсу з 25 країн на 25 мовах. І цього разу єдиним учасником з
України став письменник та журналіст із Закарпаття Олександр Гаврош зі своєю
п’єсою «Ромео і Жасмин», яку вже знає ширший український глядач. Олександр
Гаврош на шляху до Вісбадена завітав цього тижня до українського редакції Радіо
Свобода і розповів про свою участь у цьому відомому європейському театральному
фестивалі та про свою п’єсу.
–
Це щорічний фестиваль у німецькому Вісбадені, – зазначає Олександр Гврош, –
місті-курорті, у них там дуже цікаві театри. І вони проводять щорічний
європейський театральний фестиваль під назвою «Нові драми з Європи». Кожна
країна представлена там однією якоюсь виставою чи п’єсою і туди приїздять з
усієї Європи театральні фахівці, дивляться всі ці нові речі з тим, щоб щось
потім запозичити, побачити, як взагалі розвивається ситуація в театральному
житті, можливо театр хоче якусь нову, свіжу п’єсу. Тому це дуже цікавий і
престижний фестиваль. Я радий, що Україна буде представлена. А двічі більше
радію, що самі організатори відібрали мою п’єсу «Ромео і Жасмин».
– Цю п’єсу, яка називається
«Ромео і Жасмин» вже переклали німецькою?
–
Так, її перекладають німецькою, тому, що от якраз у вівторок, 19 червня, має
бути читка цієї п’єси місцевими акторами. Вони відібрали 13 п’єс, які вони
читають якраз для аудиторії, котра цікавиться новими п’єсами. Це така форма
театральна на цьому фестивалі – читка п’єси. Не сама гра, а саме читання
акторами п’єси. Тому, що відразу ж стає зрозуміло, чи цікава п’єса для якогось
театру, чи ні. І потім запланована зустріч із авторами, знайомство та
обговорення п’єс.
– «Ромео і Жасмин» – це Ваша перша п’єса?
– Це моя перша п’єса, так… і, як мені здається, найвдаліша…
Ясна річ, що відразу ж виникає алюзія щодо «Ромео і Джульєтта»… Ця ж історія
про людей і тварин, про звичайне українське обістя, де живуть разом люди і
тварини, і у них в кожного своє життя, але якимось чином це життя й
перетинається. Тут є і драма, і трагедія, і комедія. Історія про життя, але з
дуже глибокою філософією. Мені режисер, який ставив цю виставу в
Дніпропетровському академічному театрі імені Тараса Шевченка, каже, Ви самі не
знаєте що Ви написали, тут стільки закладено сенсів…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
За
матеріалами Радіо “Свобода“