Олег Сенцов повідомив, що готує до друку збірник тюремних оповідань та щоденник голодування

376

На своїй сторінці в мережі Facebook український режисер, колишній політв’язень РФ Олег Сенцов поділився своїми планами та пообіцяв продовжувати своє щоденне життєве навчання.

Ось що він написав.
Я намагаюсь ніколи не висловлюватися по тих речах на яких не розуміюсь. З іншого боку я намагаюсь щоденно вчитися тому, що мене цікавить, розширяти свій кругозір, та заглиблюватися у найважливіші теми. Так було постійно у моєму житті.
Я отримав економічну освіту та займався бізнесом, попутно розвиваючи кіберспорт, коли це ще було захопленням ентузіастів, а не світової індустрією. Вчився заробляти гроші, організовувати людей та процеси. Але творча потреба, яка почала рости в мені ще у дитинстві, поширювалась, з часом пересиливши усе інше. У 30 років я вирішив займатися кіно. Це повністю змінило моє життя, я поступово зав’язав з кіберспортом, потім з бізнесом, лишився майже всіх грошей та сімейного щастя. Але я ні про що не жалію, хоча в кіно досяг поки дуже скромних успіхів, і більша частина моїх фільмів існує ще на папері.
Окрім цього я завжди цікавився історією, насамперед стратегічними, політичними та військовими рішеннями які призводили до тих, чи інших подій у різних державах. Сучасні справи мене теж хвилювали, і я завжди слідкував за подіями в Україні та світі. Я підтримував Помаранчеву революцію, а у другому Майдані брав безпосередню участь, тому що хочу жити у нормальній незалежній державі, а не бути російським корумпованим придатком.
Після звільнення з в’язниці, я не тільки почав одразу готуватися до зйомок мого відкладеного через арешт фільму «Носоріг», але видав вже другу книжку, та готую ще дві: збірник тюремних оповідань та щоденник голодування. Моя активна громадська позиція теж нікуди не поділась – я майже півроку волонтерив на МЗС, розповідаючи по світу про наших полонених та російську агресію. Я ніколи не припиню цим займатися, доки усі заручники не будуть звільнені, а загарбники не залишать українську землю і ми не збудуємо нормальну країну.
За 9 місяців волі я прочитав тільки декілька художніх книг, тому що за роки ув’язнення я ними переситився. Натомість них я зараз читаю багато аналітичних статей, новин і фахових досліджень, щоб не тільки заповнити прогалини цих п’яти років, а щоб краще розумітися на тому, що насправді трапляється в Україні та продовжувати своє щоденне життєве навчання. Хтось називає мене режисером, хтось громадським діячем, хоча, і там, і там я самоучка, а диплом в мене лише один. Ось такий.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!