Обговорення роману Галини Тарасюк «Сестра моєї самотності»

337

Чергове засідання творчого
об’єднання публіцистів
Київської організації НСПУ було присвячене обговоренню 
творчості  Галини  Тарасюк, відомої  своїми 
соціально-психологічними  новелами
та романами «Між пеклом і раєм», «Хижачка», «Покоївка», «Гаспид і Маргарита»,
«Храм на болоті», «Блудниця вавилонська», «Любов і гріх Марії Магдалини» ,
«Грішні, чесніші за херувимів», 
іронічно-гротескною народною комедією «Цінь хуань ґонь».

Сьогодні ж знову «на
слуху» у читачів і критиків її роман «скандальний  роман» «Сестра моєї самотності», який Євгенія
Кононенко назвала першим українським бестселером, з якого почалася нова
українська проза епохи незалежності. Написаний і опублікований на початку 90-х
під назвою «Смерть – сестра моєї самотності» («Буковинський журнал», 1993 р.) в
часи переоцінки цінностей, в обстановці розгубленого мовчання  творчої інтелігенції на перехресті
ідеологічних викликів, роман мав не просто шалений успіх. Талановита спроба
Галини Тарасюк художньо осмислити тогочасне українське буття «на зламі» мала
ефект  вибуху бомби. Мабуть, тому  офіційна критика, яка тоді переживала стан
пострадянського колапсу, зустріла  роман
вороже, звинувативши авторку в  «очорненні
всього святого»,  (журнал «Вітчизна» ).
Разом з  впливовими на той час
радянськими сановниками і чиновниками, які впізнали себе в «героях»  роману, робилося все, щоб  «приглушити» наслідки «вибуху»,  – «процес пішов». Але  саму 
Галину Тарасюк, яка зробила першою 
крок від літератури соцреалізму до літератури епохи незалежності,
всіляко намагалися викреслити зі списків популярних авторів, а роман  – з літературного колообігу.  Однак сама авторка  не припиняла роботи над  романом. У 2009 році, доопрацьований,
дописаний на цілих два розділи і під новою назвою «Сестра моєї самотності»,
роман вийшов у видавництві «Відродження». Ефект 
вибуху повторився.  Роман був
відзначений премією імені І. Нечуя-Левицького та званням «Краща книга року» (
Національний  конкурс «Книга року -2009).
На початку 2010-го  був перевиданий
«Освітою України».

Як зазначив голова творчого
об’єднання київських публіцистів і ведучий засідання Михайло Сидоржевський,
роман у завершеному вигляді можна класифікувати як  художній психологічно-історичний  твір з елементами  філософії і містики, так і як правдиво
публіцистичний зріз соціально-політичного життя українського суспільства  за  останніх
чверть століття – початку від т.з. перебудови до наших днів. Саме ця якість
роману і привернула до себе увагу столичних публіцистів. Власне, як  і сама особа цієї мужньої письменниці,  активна 
громадянська позиція якої суголосна її  творчим 
імперативам: пам’ятаючи , що «поет в Україні – більше ніж поет», писати
правду і тільки правду про свій час і свій народ.  Яскравим прикладом  вірності цьому  кредо і 
є роман «Сестра моєї самотності».

Своїми  думками про роман поділилися письменники
Олексій Микитенко , Василь Василашко, 
Микола Ткач, літературознавці Наталя Лисенко, Валентина Шевченко,
журналісти Паша Нечаєва,  Юрій
Рудницький, художниця Галина Коберник та ін. Кожен з учасників вечора  говорив 
про  своє відкриття  роману, 
зокрема, його  тематичну,
жанрову  і стильову  багатогранність, адже твір  можна кваліфікувати як публіцистичну сатиру,
пародію, психологічно-філософську 
драму,  сповідь-одкровення,
врешті, містичний детектив. Виступаючі 
ділилися  враженнями про  його доцільну полемічність, яка ніби запрошує
читача до співтворчості і діалогу, вмотивовану «пізнаваність»  «героїв» і їхніх реальних прототипів,
інформаційну  насиченість  та 
точне відтворення  художніми
засобами  складної і неоднозначної  соціально-політичної ситуації в Україні,
народження  «капіталізму зі звірячим
обличчям». Наголошували на  значенні і
знаковості «Сестри моєї самотності»  для
гуманізації сучасного українського 
літературного процесу. 

Адже саме гуманізм,
любов до людини, маленької, беззахисної у своїй доброті  і наївній жертовності, і  прагнення словом захистити її, на думку
виступаючих, є  головної рисою  творчості Галини Тарасюк.  У цьому контексті  Паша Нечаєва 
і Галина Коберник  назвали її  роман-сповідь,  своєрідну 
родинну сагу «Грішні, чесніші за херувимів», новели «Жека і Спиридон»,
«Ганька – сама собі ворог».

Оскільки в
учасників обговорення виникли  запитання
і критичні зауваження, обговорення переросло в одвертий і гострий  діалог письменника і читачів на тему
українських суспільних реалій і завдання 
літератури.

— Впевнений,  що роман «Сестра моєї самотності», як і вся
творчість Галини Тарасюк, для  наступних
поколінь  українців буде одним із джерел
правдивої інформації про наш час.  А для
нас, сучасників, саме подібні твори  творчої,
мислячої інтелігенції  є взірцем  спротиву масованому  наступу на нашу ідентичність манкуртизації і глобалізації,
з нав’язуванням чужих і отруйних ідеологем 
і міфологем, засобом стримуванням 
того бездуховного сміття, яке  нас
завалює,  – сказав, підводячи підсумки
роботи чергового засідання столичних публіцистів, Михайло Сидоржевський.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!