Нардеп від слуг народу Дунда заявив, що в час війни має діяти обмеження на свободу слова: «Зараз не час говорити про демократичні цінності. Поговоримо після перемоги. Під час війни свободи слова не повинно бути. Всі медіа під час війни повинні працювати на державу й працювати на перемогу. Всі медіа – це зброя».
Опа! Або – «гойда!»
Приїхали!
Це ще не все. Як виявилося, для слуги Дунди свобода, гідність, справедливість «не демократичні цінності», а «цінності України» (?).
Що це? Дрімучий ліс в голові, нове слово в світовій теорії демократії чи ефект запопадливого невдахи-виконавця за принципом «дурня застав Богу молитися»?.. Принагідно додамо від Орвелла: «…свобода – це рабство», а «незнання – сила»…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Але ж який промовистий пасаж! Який світоглядний ривок з проривом! соловйов-сімоньян-скабєєва навстоячки аплодують нашому доморощеному масмедійному теоретику! «Під час війни свободи слова не повинно бути» – це ж закон усіх фашистських режимів…
Безперечно, війна не сприяє свободі слова. Це зрозуміло і без Дунди. Безперечно, так званий «плюралізм» під час війни має свої обмеження: слухати провокативні маразми умовних ківи чи шуфрича ніхто не закликає. До речі, де був Дунда і його папєріднікі-однодумці з забороною «свободи слова», коли той-таки шуфрич і йому подібні буквально не злазили з телеканалів? Адже війна вже йшла – з 2014 року, а отруйна смердюча блювотина у вигляді нібито «свободи слова» вивергалася з плюсів, інтерів і т.д., готуючи короваї з гопаком для рашистських колон, які вже лаштувалися переможно марширувати на «Київ за три дні» вимощеними великим будівництвом шляхами.
А нас тим часом годували, під просторікування шуфрича, бромом з ароматом травневих шашличків…
Так, обмеження під час війни мусять бути.
Але ці обмеження мають стосуватися чіткої, фахової й оперативної роботи спецслужб, які повинні відстежувати інформаційний простір і жорстко реагувати у випадках, коли це становить загрозу національній безпеці чи життю людей.
Право вільно говорити, вільно критикувати владу чи її чиновників – це не порушення закону. Це – головна ознака демократії. Це – наш порятунок від свавілля бидла при владі.
Якщо ж ми порушуємо закон – має бути покарання.
Дунда ж пропонує обмежити наше право говорити вільно. Дунда фактично пропонує (тимчасово, на час війни, але ми дуже добре знаємо ці облудні «тимчасові» примочки) знищити демократичні цінності, які ми виборювали три десятиліття незалежності: «Під час війни свободи слова не повинно бути». Це дуже небезпечний тренд. Не хочу тут навіть окреслювати катастрофічні для держави і для громади наслідки, якщо би їм це вдалося здійснити. Скажу лишень, що в разі матеріалізації дундиної ініціативи по цей бік Хутора Михайлівського почне гротескно спинатися на ноги калікуватий аналог «чудіща облого, озорного, огромного, стозєвного і лаяй», котре своїм смородом вже запаскудило всю планету і загрожує їй апокаліпсисом… У такому разі Україна воюватиме не зі споконвічним ворогом, а, як виявляється, зі своїм братом-близнюком, з яким нас будуть об’єднувати дуже далекі від демократії «цінності»: розтоптана свобода слова і неодмінні супутники цієї ганьби – авторитаризм і беззаконня. А з таким «бекґраундом» і без того спантеличений Захід залишить нас догнивати під тином своєї цивілізації і наодинці перед роззявленою хижою пащекою скаженого сатани…
Між іншим, замість пасталакати про «свободу слова», цей бундючний і пихатий слуга мав би порадити своїй колезі по партії Безуглій не тріпатися бездумно і безвідповідально про військові справи, ні бельмеса на тому не тямлячи. І загалом, хай би він порекомендував своїм «молодим і креативним» однодумцям і однопартійцям менше обіцяти й менше ляпати язиками, хвалькувато розказуючи про воєнні плани і про майбутні перемоги.
Не заважайте нашим воїнам бити ворога.
Не чіпайте своїми липкими руками здобутки свободи слова.
Михайло Сидоржевський