Названі лауреати премії імені Дмитра Нитченка 2024 року

Лауреатами премії імені Дмитра Нитченка 2024 року стали:

Микола Железняк, український мовознавець, кандидат філологічних наук, директор Інституту енциклопедичних досліджень НАН України, один із головних ініціаторів створення та керівник (до 2004) Координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України, основним завданням якого було видання Енциклопедії Сучасної України.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Юрій Костенко, громадський діяч, політик, науковець, міністр охорони довкілля та ядерної безпеки (1992-1998), перший керівник української урядової делегації на переговорах з Російською Федерацією у Москві щодо ядерного роззброєння (1992-1993), автор книги «Історія ядерного роззброєння України».

Олександр Панченко,  краєзнавець, дослідник і журналіст з Полтавщини, автор і упорядник десятків краєзнавчих, мемуарних, українознавчих  книг, зокрема,  книжки «УКРАЇНСЬКА АВСТРАЛІАНА. – Полтавщина, Галичина, Боснія»,  в якій йому вдалося вибудувати власний доволі оригінальний підхід до висвітлення історії, проблем, особистостей та особливостей життя українців, розсіяних на австралійському континенті.

Премія імені Дмитра Нитченка — відзнака, яку щороку присуджують до дня народження письменника (21 лютого) за пропаганду українського слова. Заснована 2000 року Лігою українських меценатів та родиною Дмитра Нитченка (Австралія).

Для довідки: Дмитро Нитченко (літературний псевдонім Дмитра Ніценка) — український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч, меценат, що жив і працював у Австралії.

1949 року Дмитро Нитченко разом із родиною переїхав до Австралії: працював у каменоломнях, на електростанції, а у вільний час вивчав англійську мову і писав свої твори рідною мовою, багато з яких після Незалежності були перевидані в Україні. Протягом кількох десятиліть працював учителем та директором українських суботніх шкіл у Мельбурні. Викладав, писав програми, інспектував, довівши кількість цих шкіл до 55 з 2 000 учнів. Заснував і очолював Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка. Як член Об’єднання українських письменників «Слово» керував австралійською філією цієї організації. Очолював Українську Центральну Шкільну Раду в Австралії.

Світлана Короненко-Слабошпицька,

виконавчий директор Ліги українських меценатів