На сайті «Української правди» з’явилася
публікація Наталки Позняк-Хоменко «Хіба й собі поцілувати пантофлю Папи?», в якій авторка зокрема порушує питання
закриття на місяць Будинку письменників «на знак протесту проти дій влади» (як
це було анонсовано головою НСПУ В.Яворівським), а також проблем довкола Національного
науково-дослідного інституту українознавства. Нижче
публікуємо фрагмент із цієї статті.
З кінця минулого
року у Міносвіти з’явилися претензії до Національного науково-дослідного
інституту українознавства. То директор їм не такий, то в статуті “нечітко
прописана процедура ліквідації” установи.
Коли ж
колектив інституту відмовився переписувати статут за канонами міністерства, під
Різдво з’явилося розпорядження уряду про реорганізацію
ННДІУ шляхом перетворення його у Національний науково-дослідний інститут
українознавства та всесвітньої історії”.
А на Міносвіти покладалося зобов’язання “затвердити у
місячний строк Положення про Національний науково-дослідний інститут
українознавства та всесвітньої історії”, тобто, прописати в новому Статуті
“процедуру ліквідації” та інші потрібні позиції за своїми потребами.
Класична рейдерська схема, офіційно, без будь-яких реверансів,
благословенна державою.
Практично одразу ж після цього директор ННДІУ Петро Кононенко
офіційно звернувся до Віктора Януковича з проханням “втрутитись в процес
так званої реорганізації” та не допустити в рік 20-ліття незалежності
України фактичного знищення інституту українознавства.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У відповідь на цей лист із АП були отримані запевнення у
збереженні статус-кво інституту.
Але вже 10 березня (чи не в рамках святкування Шевченківських днів?)
на президентському сайті з’явився підписаний Януковичем указ (№277/2011):
“Підтримати пропозицію Кабінету Міністрів України щодо збереження статусу
національного за науково-дослідним інститутом українознавства та всесвітньої
історії, що утворюється у зв’язку з реорганізацією Національного
науково-дослідного інституту українознавства”…
Цей епізод класичної рейдерської атаки на інтелектуальну
інституцію дуже показовий. Тому що після приватизації державних об’єктів і
рейдерського захоплення бізнесових розпочався сезон полювання на
інтелектуальні.
І справа тут не стільки в посяганні на якісь інтелектуальні
надбання, скільки в банальному зацікавленні майновим питанням. Книгарня
“Сяйво” була першим дзвіночком.
Приміщенню інституту українознавства неподалік проспекту
Перемоги теж із часом можна буде знайти більш гідне застосування (наприклад,
збудувати на тому місці черговий бізнес-центр).
На черзі – приміщення Національної спілки письменників України,
яке вже другий тиждень стоїть зачинене.
З останнім – взагалі цікава історія.
За кілька років воно зменшилося на третину: знаменита
літературна кав’ярня “Еней” з фресками Базилевича на стінах, куди
заходили ще Тютюнник, Загребельний, Рильський, нині перетворена на
“арт-ресторан для нової еліти “Кобальт”.
Там можна замовити горнятко кави за 70 гривень, салат із
обсмажених гребінців та моцарели-бейбі за 112 і пляшку шампанського
“Кристал” за 5 тисяч.
У фойє ліворуч на першому поверсі, де раніше прощалися з
відомими письменниками, нині – приймальні народних депутатів та якісь офіси…
І от, наприкінці лютого, нинішній голова НСПУ, нардеп Володимир
Яворівський виступив із заявою про “жахливий тиск” на Спілку з боку
влади, яка “знаходить зачіпки на наших орендарів. Влаштовує їм перевірки,
арештовує банківські рахунки. Вони не в змозі заплатити нам, а ми, відповідно,
не можемо розрахуватись за комунальні послуги, оренду землі, сплатити
податки”.
Через це, заявляє пан голова, “за два-три місяці приміщення
Спілки на Банковій 2 можуть забрати за борги”.
Але замість того, щоб звернутися до громади, журналістів, надати
усі документи і факти, які підтверджують тиск на Спілку, зрештою, написати
відкритого листа Януковичу (як колись писав Кучмі та Ющенку), він… закриває на
місяць приміщення Спілки.
Все це помпезно називається СТРАЙКОМ.
Так і хочеться наївно запитати у Яворівського: а що, страйк
звільняє від обов’язку платити за комунальні послуги, оренду землі, податки?
Насправді, є великі підозри, що це приміщення уже продане, і
через 2-3 місяці на цьому місці може з’явитися черговий арт-ресторан, бутік чи
щось подібне.
А прецедент уже є – хто знає, що нині розташоване в ще одній
історичній будівлі в Музейному провулку 8, де колись було приміщення
“Просвіти”?
Хто згадує про це народному депутатові і голові “Просвіти”
Павлу Мовчану?..