Генеральна прокуратура зреагувала на звернення народного депутата Леоніда Грача, у якому той звинувачує львівського письменника Юрія Винничука у поширенні порнографії та закликів до насильницьких дій у своїх творах. Про це повідомив керівник Інституту політичних, соціологічних і маркетингових досліджень Володимир Бондаренко, – пише видання Gazeta.ua.
В.Бондаренко надав редакції копію відповіді з Генпрокуратури, де сказано:
«Ваше звернення щодо законності дій Винничука Ю. П. по розповсюдженню творів, що негативно впливають на свідомість молоді та з інших питань, яке надійшло від народного депутата Грача Л. І., Генеральною прокуратурою України розглянуто. Перевірку наведених у зверненні доводів доручено прокурору Львівської області та Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі, які повідомлять Вас про її результати. Начальник відділу захисту прав і свобод дітей І. Кучеріна».
А вчора, 23 січня, як розповів Винничук, до нього додому приходили міліціонери. Вони принесли повістку та наказали з’явитися до відділку. “Дома була лише дружина з сином, – розповідає письменник. – Міліціонери принесли повістку, що я повинен з’явитися у райвідділок завтра зранку. Я приїхав додому, мені сказали, що можу написати пояснення на скаргу Леоніда Грача дома, аби не йти до них завтра”.
У поясненні по пунктах Юрій Винничук вказав, що дома не зберігає порнографію, та що у його віршах немає заклику нікого вбивати – це література. Що порнографію в літературі і в малярстві взагалі визначити неможливо. Обшук правоохоронці не проводили.
За словами Винничука, міліція відправить його пояснення і свій висновок до столиці. Можливо, це питання розглядатиме Національна комісія з моралі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Я здивований і шокований цією безглуздою ситуацією. Мені пригадалися радянські часи, коли до мене додому приходили правоохоронці, шукали політичні підтексти між рядками моїх віршів, робили обшуки. На мене, як на журналіста газети “Поступ”, подавали разів тридцять до суду. Усі справи ми програвали. Але це були кучмівські часи”.