На Житомирщині з‘явився монумент отаманів Соколовських

На Житомирщині вшанували вшанування пам’ять видатних українських патріотів, організаторів боротьби за волю і незалежність Української Народної Республіки (УНР) родини Соколовських із села Горбулів. Про це повідомляє zhitomir-online.com.

На алеї центрального парку міста Коростишева відбулося відкриття монумента на честь Олександри Соколовської (Марусі) та її братів і батька – Олекси, Дмитра, Василя та Тимофія Соколовських. У сі вони були керівниками (отаманами) потужного селянського повстанського зʼєднання, що нерідко чисельно досягало 6-7 і навіть 8-ми тисяч осіб.

Усі вони загинули упродовж одного 1919-го року. Дивно, але першим із братів отаманом повстанців став найменший із братів, тоді ще 18-річний Олекса Соколовський. На початку 1919-го року, коли влада від гетьмана Скоропадського перейшла до рук Директорії УНР, за сто кілометрів від Києва, у місті Коростишеві, спалахнув більшовицький бунт. Загін Олекси Соколовського швидко прибув із села Горбулів до Коростишева і вгамував повстання. Але вже після завершення бою ватажка повстанців підло вбив пострілом у спину зрадник. Після цього повстанців очолив ще один брат – Дмитро Соколовський, який раніше служив у війську і мав старшинський досвід. Загони Дмитра Соколовського звільнили від більшовиків Радомишль, а згодом, впродовж весни та початку літа 1919 року, контролювали величезну територію від містечка Мотижин ( зараз село у Київській області) аж до Новограда –Волинського. Дмитра Соколовського вбив найнятий за обіцянку в сім мільйонів гривень агент – чекіст. Тоді на чолі повсталих стає ще один із братів Соколовських – Василь. Його штабом керує його батько Тимофій Соколовський. І знову загін Соколовського наводить жах на більшовиків. І знову чекісти знаходять лазутчиків, які зрадили Василя Соколовського і допомогли захопити і відправити у Радомишльське ВЧК. Звідти, як відомо, ніхто і ніколи живим не виходив. Наприкінці серпня 1919-го року повстанців у кількості майже тисячу осіб очолила сестра братів Соколовських – Олександра ( Маруся) Соколовська. Дарма, що їй було всього 16 років. На той час вона вже починала вчителювати і мала неабиякий стаж агітаційної роботи у селах Радомисльського повіту. Вона була легендарною і дуже талановитою отаманшою, яку боялися всі без винятку вороги. Але й вона загинула від кулі ворожого обрізу 11 листопада 1919-го року… Автор роману «МАРУСЯ», найвідоміший в Україні прозаїк – літератор і водночас майстер пригодницького жанру Василь Шкляр прибув 13 листопада до Коростишева всього за кілька тижнів після перенесеної складної операції. Відчувалося, що письменник дуже прагнув прибути до місця вшанування героїні одного зі своїх найулюбленіших творів. Вздовж центральної алеї парку у Коростишеві постав, наче парус із каменю, могутній монумент, на якому місцевий скульптор Віталій Рожик втілив образ отаманші Марусі на коні. Поруч стела зі словами Олександри Соколовської («Марусі»): «Мужність там, де є любов до України», а також викарбувані на стелі імена усіх ватажків повстанці із родини Соколовських. Під час церемонії відкриття монумента слово мали багато людей. Володимир Гонський, легендарний ведучий Євромайдану, надав слово голові Коростишівської міської ради Іванові Кохану, який привітав багаточислений загал гостей Коростишева. Затим слово мав Василь Шкляр.

Василь Шкляр промовляє під час церемонії відкриття пам’ятника

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Насправді роль цієї людини у житті сучасної України вимірюється не лише його геніальними творами. Адже ледь не кожен його роман символізує цілий пласт української історії, який сприймається багатьма українцями саме через призму бачення Василя Шкляра. Мабуть, якраз тому присутні на урочистостях люди із затамуванням подиху слухали письменника. Він назвав отамана Марусю Соколовську українською амазонкою і нашою Жанною д’Арк. Він розповів про епізод літа 1919-го року, коли Маруся зустрічала під Коростишевим полки УГА (Української Галицької Армії) і прохала командирів галичан «підсобити патронами». Він розповів про появу Олександри Соколовської (Марусі) у Києві того ж літа 1919-го на Бесарабському ринку. У супроводі десятка бійців охорони Маруся із надписом на шлику «Смерть ворогам України!» вразила киян, які запитували у чарівної красуні «Панно отаманшо, ну коли ж засяє наша українська булава?». Відомий український історик Олександр Алфьоров, який також прибув 13 листопада до Коростишева, назвав встановлений памʼятник отаманам Соколовським маркерами української ідентичності, яких за 30 років новітньої української державності виявилося не так багато, як того хотілося.

Затим були полум’яні пісні від українських кобзарів. Першим заспівав «Пісню про Соколовських» син відомого (на жаль, вже покійного) українського кобзаря Тараса Силенка СВЯТОСЛАВ. Затим для гігантського загалу зібрання у парку співав славетний український кобзар Тарас Компаніченко. Упродовж години відбувалася у Коростишеві церемонія із відкриття памятника родині отаманів Соколовських. Продовжувалося дійство у рідному селі Соколовських Горбулів, куди навідалися гості Житомирщини (вшанувати отаманів Соколовських прибули вінничани на чолі із відомим істориком Костянтином Завальнюком, делегація від Рівненщини на чолі із заступником голови ОУН Романом Ковалем, громадські активісти із Чернігова, Черкас). У Горбулеві учасники заходу побували на могилі Олекси Соколовського, місце поховання якого тривалий час було невідоме.
Затим був козацький куліш і пісні у виконанні кобзарів-киян і бандуристки із Житомира Світлани Ніконорової. Все це проходило на обійсті внучатої племінниці Марусі – Лізи Соколовської, яка й досі мешкає у Горбулеві.

Згадалося, що саме тут народилися слова отамана Дмитра Соколовського «Будемо тримати Україну!» Той 24-річний отаман із родини героїв – патріотів знав, що казав. Дивовижно, але й сьогодні його слова залишаються гаслом нашого часу.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.