Творчий вечір
Олександра Балабка, який
нещодавно відбувся в київському Будинку вчителя, нагадував радше родинну гостину, аніж
офіційний ювілейний захід.
Навіть виступ голови КО НСПУ Віктора Баранова від
імені Спілки письменників був щирим привітанням колеги по перу, захопленого
успіхами ювілянта, а медаль НСПУ – нагородою за творчі здобутки. Про
несподіваний «вибух» різнобічного таланту
відомого столичного журналіста, члена двох творчих спілок – журналістів
і письменників, лавреата Державної премії в галузі публіцистики ім. І. Франка
та «Золоте перо» Олександра Балабка
захоплено говорили зовсім різні
люди – його друзі і шанувальники: відповідальний секретар Київської організації НСЖУ Алла Малієнко та член
правління Володимир Проненко, голова
Спілки жінок України Галина Менжерес, поет-пісняр Вадим Крищенко, композитор
Леонід Нечипорук…
Справді, за минуле
десятиліття Олександр Балабко, професійний журналіст, колишній редактор
«Вечірнього Києва», несподівано і яскраво
проявився у кількох творчих іпостасях: талановитого белетриста-есеїста,
драматурга і поета-пісняра. Першими його вагомими здобутками стали «подорожні» розвідки-есеї про
знаменитих українців: Миколу Гоголя і
Михайла Коцюбинського. 2006 року внаслідок його цілеспрямованих «відряджень»
зарубіжними місцями цих двох геніїв України
видавництво «Факт» випустило
прецікаву книгу: «Сеньор Ніколо й синьор Мікеле. Рим Гоголя і Капрі
Коцюбинського». Ця книжка стала чимось більшим, ніж дорожні нотатки. Вона не
тільки заповнила фактажем мало досліджені сторінки зарубіжного життя
письменників, а й наблизила їх до українців.
На вечорі уривок з цієї книжки прочитала народна артистка України,
письменниця Лариса Хоролець.
Якось Олександр Балабко зізнався про заповітну мрію –
повернути Україні її синів, які або
працювали в інших культурах, або
померли за кордоном. Так з’явилися книжки «Мальви у вічному місті» та «Від
Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка». Особливим ліризмом позначений
твір про знамениту, але рано згаслу в Парижі зорю художниці з України Марії
Башкирцевої. Попри те, що життя і творчість
цієї унікальної особистості досліджували й інші автори, есей Балабка вражає свіжістю вражень і новим
фактажем про коротке і яскраве, як блискавка,
плідне земне буття цієї геніальної дівчини, а надто її тісний духовний
зв’язок з Україною. Присутні на вечорі
мали змогу подивитися сцени із п’єси «Сон Марії Башкирцевої» у постановці
студентів Театрального Інституту ім. Карпенка-Карого під орудою
професора Алли Гладишевої.
Нині О.Балабко працює
над романом-есеєм про культового
російського співака і генетичного українця
Олександра Вертинського – «О.Вертинський – нащадок Гоголя. Шляхами
артиста», главу з якого оприлюднив у власному виконанні, артистично наспівавши
і його знамениту пісню «Ліловий негр», присвячену актрисі німого кіно Вірі
Холодній, текст якої сам і переклав.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зрозуміло, що вражень від закордонних поїздок, пошуків і
досліджень еміграційного життя виявилося забагато навіть для прозових творів.
Тож, зрозуміло, вони виливались у вірші, які,
своєю чергою, надихнули композиторів Леоніда Нечипорука, Олександра Швидкого, Ларису Петрову на
створення пісень, які у виконанні відомих співаків народних та заслужених
артистів Олександра Василенка, Віктора Шпортька, Світлани Мирводи, Павла Мрежука, Каріни
Карасьової, Олени Єрсак та Олександра Швидкого
чудово урізноманітнили і прикрасили вечір. До речі, свій бенефіс вів задушевно разом з поетесою і композитором
Ларисою Петровою сам ювілянт, що сприяло
теплій атмосфері заходу.
Колектив «Української літературної
газети» щиро вітає Олександра Балабка з його 55-річчям і приєднується до
всіх найкращих побажань друзів і шанувальників. З роси та води на многії літа,
шановний Олександре Васильовичу! Щедрих ужинків!