Прикарпаття багате як на авторів творів гумористичного жанру, так і на їх виконавців. А от премії в цьому веселому і завжди популярному жанрі регіон досі не мав. Тож багатьох заінтригувала можливість стати свідками її презентації в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка, а власне цікавило те, що то за відзнака і кого визначено як першого її лауреата. І, звісна річ, читацько-слухацька аудиторія в залі книгозбірні була спраглою живого гумористичного слова, особливо ж після тривалого періоду жорстких карантинних обмежень.
Зрештою, нікого із шанувальників гумору середнього і старшого поколінь не здивувала назва нової відзнаки – літературна премія ім. Павла Добрянського “Чиколядовий капелюх”. Утім, цілком доречно модератор імпрези й один з ініціаторів цієї премії – письменник Василь Бабій нагадав присутнім про місце Павла Добрянського (1930-2011) в когорті знаних майстрів українського гумористичного слова, зачитавши присвячену йому інформаційну листівку, яку підготував і видав. Для уродженця Поділля Прикарпаття стало другою батьківщиною. Після тривалого періоду праці за здобутим у медінституті фахом фармацевта він очолював обласну письменницьку організацію, працював заступником головного редактора журналу “Перевал”. Побачили світ 20 книжок його соковитого гумору, позначеного впливом народного менталітету і традицій. Кілька найвідоміших по праву належать до золотого фонду української гумористичної літератури, і серед них повість, котра й дала назву новій відзнаці. Власне, премія ім. П. Добрянського є вже й на Вінниччині: на рік випередили прикарпатців із заснуванням такої відзнаки земляки письменника. Заступник голови НСПУ Ярослав Ткачівський згадав, що саме незабутньому знайомству з Павлом Казимировичем, котрому показав свої перші проби в гуморі і той схвально оцінив їх, завдячує своєму становленню й утвердженню як автора творів веселого жанру – невдовзі їх надрукували журнали “Перець”, “Дзвін”, “Перевал”, який волею долі згодом очолив він сам.
Презентували премію ім. Павла Добрянського “Чиколядовий капелюх” якраз у празниковий день святих апостолів Петра і Павла, одразу після Всесвітнього дня шоколаду. Звучить команда модератора дійства: “Приз до зали!” – і торт, який своїм темнокоричневим кольором й оформленням асоціюється для всіх з «чиколядовим капелюхом», вручають артистові розмовного жанру Івано-Франківської обласної філармонії ім. Іри Маланюк Ігореві Чепілю (на фото), який уже чверть віку вірно служить українському гумору і пропагує його. Шанувальники веселого слова на Прикарпатті та й за його межами знають І. Чепіля як лауреата низки всеукраїнських і прикарпатських конкурсів та фестивалів гумору й сатири, Міжнародного конкурсу читців ім. Андрія Сови. Артиста удостоєно медалі Степана Олійника “За благодійну діяльність” (він незмінний учасник фестивалю «Степанова весна», який щороку проводиться в Одесі в пам’ять про цього видатного українського поета-сатирика). Артист розповів, як свого часу познайомився з Павлом Добрянським, і прочитав його гумореску, а також твори Ярослава Ткачівського та Василя Бабія.
Це відбулося вже у другій частині дійства, а в першій його модератор представив присутнім перші три видання книжкової серії “Міська бібліотека гумору “Галицький ціп”(за назвою часопису, що побачив світ 1929 року у прикарпатському містечку Богородчанах). Цей фінансований Івано-Франківською міською радою видавничий проєкт ініціювало відроджене на Прикарпатті Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка, він покликаний популяризувати не тільки український, а й, у перекладах, світовий гумор. “Першою ластівкою” стала книжечка творів різних авторів «Свині не читають», упорядкована В. Бабієм, опісля вийшли друком видання його власних прозових і поетичних гуморесок «Насолода абсурдом» та збірка текстів сміхованця із Коломиї Миколи Савчука «Катавасія біля банкомата». На тему згаданого “свинства” в людському житті Василь Бабій прочитав із представленої книжечки твори Степана Руданського, Павла Глазового і свою гумореску. Цю “веселу естафету” надійно підхопив голова Закарпатської ОО НСПУ Василь Кузан, поет, прозаїк і сам теж гуморист. Він не може погодитися з тим, що за нинішніми проблемами, які обсіли українців, багато із нас чомусь зовсім забули про гумор як засіб, що здатний суттєво полегшити нам сприйняття життєвих негараздів, і, ознайомлюючи аудиторію із творчістю Михайла Чухрана, Павла Чучки та інших своїх побратимів по обласній письменницькій організації, зачитав їхні дотепні й колоритні тексти, написані на закарпатському діалекті.
Іван Гаврилович
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.