З ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та ГО «Декомунізація. Україна» у селі Середняки Петрівсько-Роменської громади Миргородського району Полтавської області демонтували пам’ятник Максіму Горькому.
Про це повідомив Полтавський офіс УІНП.
Як повідомила громади Валентина Бугайова, здійснили демонтаж комунальні служби спільно зі Середняківським старостатом. Так виконано відповідне рішення виконкому №05 Петрівсько-Роменської сільської ради від 27.01.2023.
«Торік у листопаді Полтавський офіс УІНП надав консультації місцевому виконкому щодо підготовки відповідного рішення. Дякую очільниці громади Валентині Бугайовій за конструктивне рішення. Цей російський письменник — ворог України. Пам’ятники і вулиці на честь Горького належать до найпоширеніших російських комуністичних маркерів, що звеличують, увіковічують, пропагують й символізують державу-окупанта, її культуру, літературу. Після смерті Максіма Горького за вказівкою Сталіна по всьому СРСР споруджували пам’ятники та маркували вулиці, провулки, парки культури і відпочинку іменем цього улюбленця кремлівського диктатора. Неодмінно визволимо від горьких топонімічний та меморіальний простір Полтавщини. Цьогоріч буде демонтовано й пам’ятники Горькому у селі Загребелля Чорнухинської громади та у місті Решетилівка», – так прокоментував позбуття російсько-імперських сенсів у Петрівсько-Роменській громаді регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Довідково, за офіційними даними УІНП: Максим Горький (Пєшков Олексій Максимович, також Горький Олексій Максимович; 16 [28] березня 1868, Нижній Новгород, Нижньогородська губернія, Російська імперія — 18 червня 1936, Горки, Московська область, РРФСР, СРСР) — російський, пізніше радянський «пролетарський» письменник, драматург та публіцист; член РСДРП(б), один із провідних ідеологів комуністичного тоталітарного режиму. Був засновником унітарного, псевдохудожнього напряму і методу соціалістичного реалізму в літературі, який насильно нав’язувався владою і сприяв закріпленню ідеології комуністичного тоталітаризму в СРСР. У 1934–1936 роках – голова Спілки письменників СРСР, тобто став першим очільником духовної в’язниці-резервації для творчої еліти, яка повинна була під контролем влади «правильно» вихваляти злочинний режим. Всі інші творчі об’єднання письменників і поетів, можливість самостійно творити унеможливлено.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Саме Горькому належить гасло: «Если враг не сдаётся, – его уничтожают». Його широко використовували в СРСР під час проведення терористичної політики, а зараз воно на озброєнні сучасних російських окупантів. Підтримував та схвалював систему сталінських комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ. Так, у 1931 році керівництво ВКП(б) організувало Горькому відвідування Соловецького табору особливого призначення, після чого він написав схвальний відгук про режим утримання в’язнів. 25 серпня 1933 року М. Горький виступив з промовою у місті Дмитрові Московської області перед в’язнями — «ударниками Беломорстроя», освячуючи наступні будівництва під контролем чекістів-агентів ОДПУ, яких він назвав «інженерами перековки душ».
У 1926-1927 роках був одним із співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти провідника українського визвольного руху, видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри. Взяв участь у процесі над убивцею Петлюри, поширив наклепи щодо його, начебто, антисемітизму, виступив на захист більшовицького вбивці Самуїла Шварцбарда. Показав себе активним комуністичним пропагандистом, що укорінював у масовій свідомості поняття «петлюрівщина», «петлюрівці» як «ворожі, буржуазні, антибільшовицькі явища».
Не визнавав української мови, називав її «украинским наречием».
Фото: Полтавський офіс УІНП