На підтримку Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України
ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНИХ ТВОРЧИХ СПІЛОК
Сьогодні особлива увага прикута до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, який відстоює у суді своє право на розміщення (читай «існування») у будівлі Бурса, XVIII ст. на території Національного заповідника «Софія Київська». 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України м. Києва подало позов про виселення ЦДАМЛМ України із будівлі Бурси. На стороні Регіонального відділення Фонду державного майна України виступили Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Національний заповідник «Софія Київська».
Суть позову полягає у тому, що Фонд держмайна вважає договір оренди Бурси для розміщення архіву-музею не продовженим у зв’язку із відмовою на його продовження з боку Мінкультури, і вимагає виселення ЦДАМЛМ України в «нікуди».
Архів-музей від моменту свого створення за рішенням Уряду України, майже 60 років тому, міститься у приміщенні колишньої бурси на території Національного заповідника «Софія Київська». Рішення не продовжувати договір оренди аргументується необхідністю проведення реставраційних робіт. Усе прикрито «правильними» словами й такими ж «благородними» намірами. Незрозуміло одне: у який спосіб і, власне, куди саме (відповідь на це питання відсутня) мають виселити одне з найбільших в Європі архівосховищ. Виселити під час війни, повітряних тривог, постійних обстрілів, відключень електроенергії десятки тисяч архівно-музейних матеріалів.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Спеціалісти кажуть, що за такого переселення загине до половини цих матеріалів. Судячи по всьому, подібна перспектива анітрохи не лякає ні Фонд держмайна, ні інших ініціаторів позову.
У ЦДАМЛМ України зберігаються як предмети Державного музейного фонду України, так і документальна спадщина, що відображає творчий та життєвий шлях кількох поколінь, її найяскравіших представників: Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Довженка, Івана Багряного, Миколи Глущенка, Івана Кавалерідзе, Тетяни Яблонської та багатьох інших, а також архівних документів установ та організацій: Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Національних творчих спілок, театрів, кіностудій, творчих колективів, цирків, Українського агентства з авторських та суміжних прав тощо.
Питання переміщення державної архівної установи багатогранне і включає в себе правові, музейні, архівні, логістичні державницькі аспекти, бюджетне фінансування. Це питання потребує виваженої підготовчої роботи з боку органів виконавчої влади із урахуванням сьогоднішньої ситуації і спроможності державних органів.
У сьогоднішніх реаліях Україна є об’єктом зовнішньої інформаційної експансії, маніпулятивних пропагандистських технологій та руйнівного вторгнення. Чим керується Фонд держмайна, ставлячи на порядок денний питання виселення ЦДАМЛМ України без дотримання законодавчих норм? Невже це державницька позиція? Невже це не принижує імідж України в європейському просторі? Держава повинна гарантувати безпеку своїм культурним цінностям, а не ситуативно нищити їх. Чи вже забуто трагічний досвід радянських 1920-1930-х років, коли було знищено тисячі пам’яток української документальної спадщини?
Звичайно ж питання ремонту Бурси важливе. Ніхто не заперечує і не перешкоджає проведенню ремонтних робіт, без виселення архіву-музею. Але чомусь і Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, і Національний заповідник «Софія Київська», на балансі якого перебуває будівля Бурси, ставлять більше на гучну, майже «катастрофічну» ситуацію з будівлею Бурси у своїх комунікаціях, ніж працюють над проведенням бодай першочергових реставраційних робіт.
На жаль, ми живемо у часи, коли бездумні, неадекватні рішення, байдужість затьмарюють здоровий глузд. Страшно навіть подумати, що саме ці бездумні, неадекватні рішення, байдужість можуть виявитися більш руйнівними, аніж щоденні загрози від російських обстрілів, від спроб рф стерти українську національну пам’ять та українську ідентичність.
Відтак ми, діячі культури, вважаємо цей позов не лише ганебним, а й таким, що порушує як правові основи функціонування культури, так і власне моральні. Судові інстанції не підтримали позов щодо виселення ЦДАМЛМ України з приміщення, яке воно займає упродовж шести десятків років. Нині йдеться про фінальну стадію судового процесу. 18 березня 2025 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України розглядатиме касаційну скаргу Національного заповідника «Софія Київська» про виселення ЦДАМЛМ України.
Звертаємося до виконавчої та судової влади з проханням у найоптимальніший спосіб вирішити питання щодо розміщення знаної архівної установи, її долі. За якою, власне, стоїть питання щодо нашої спільної спроможності берегти і розвивати національну культуру, нашу спільну пам’ять. Поза якою ми не матимемо ресурсів для спротиву історичним викликам, їх подолання.
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський
Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк
Голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський
Голова Національної спілки композиторів України Ігор Щербаков
Голова Національної всеукраїнської музичної спілки Петро Андрійчук