Цього року виповнюється 90 років одній з найжахливіших трагедій українського народу – Голодомору 1932-1933 років. Більшовицько-комуністична репресивна система працювала на те, щоб витравити у народу його історичну пам’ять. Інформація про масштабне вимирання селян вперто замовчувалась як під час самої трагедії, так і згодом. Сама лише згадка про голод кваліфікувалася як контрреволюційна діяльність, згодом як антирадянська агітація і пропаганда. Але активна робота української діаспори, розвал Радянського Союзу, унезалежнення України прорвали завісу мовчання і світ вголос заговорив про цю страшну трагедію.
В Одеській області відбулась низка потужних заходів, присвячених пам’яті жертв Голодомору, внаслідок якого загинули за різними оцінками від 4 до 10,5 млн. українців. Так, в Одеському музеї західного та східного мистецтва 18 листопада було відкрито виставку робіт народного художника України, лауреата Шевченківської премії Валерія Франчука «Дзвони неспокою», присвячену голодомору. Цикл, який В.Франчук створив кілька років тому, в умовах широкомасштабної російсько-української війни, здобув страшну й потужну актуальність.
21 листопада в Одеській національній науковій бібліотеці відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців», що зібрала науковців, як з України, так і з-за її меж. Серед учасників конференції — український дослідник доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України Станіслав Кульчицький та італійський професор, дослідник голодомору Андреа Граціозі, інші фахові історики, музейники, представники Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті та педагоги Одеської області.
Під час конференції була доступна і виставка наукових робіт, збірок документів з тематики голодомору 1932-1933 рр., створена за підтримки Одеського історико-кразнавчого музею.
Одеський обласний центр української культури 25 листопада 2022 року провів просвітницькі заходи під загальною темою “Жнива скорботи”. А викладачами та учнями Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу реалізувано проєкт #Незламні_Голодомором. За результатами вивчення матеріалів Державного архіву Одеської області, документів державних органів, записаних спогадів свідків чи їх нащадків, було зроблено фотореконструкції “страв”, що їх їли жителі Одеської області у 1932-1933 роках. Протягом тижня було презентовано 7 спогадів про Голодомор. Наприклад, історію Надії Бенди із села Гуляївка, яка розповідала, що люди від голоду варили шкіряні ремені: “Народилася в 1924 році. Пам’ятає, що люди пухли від голоду. Помирали й незахоронені лежали на вулицях, бо не було сил ховати їх. Вижили завдяки тому, що варили гав. Їли макуху, варили шкіряне реміння” (фото).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
26 листопада 2022 року в Одеському художньому музеї відкрилась виставка “Голодомор очима українських художників” з приватної колекції голови Американсько-української ділової ради Моргана Вільямса. Виставка, що сформована з картин, зібраних з 1988 року, дає можливість прослідкувати процес опрацювання цієї складної і трагічної теми художниками з різних регіонів нашої країни, зроблені різними техніками в різний час.
На виставці представлені понад 50 робіт українських художників Миколи Бондаренка, Віри Баринової-Кулеби, Нестора Кизенка, Ніни Марченко, Миколи Шевцова, Володимира Куткіна, Івана Новобранця та Ілька Мироненка та інших.
Директор зі зв’язків з громадськістю Американсько-української ділової ради (USUBC), голова правління Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000” Марина Антонова розповіла, що “Морган Вільямс узнав від Джеймса Мейса про Голодомор в Україні – житниці Європи. Під враженням від почутого, він почав збирати колекцію творів, присвячену цій трагедії. Для нього принциповим було, що всі роботи в його колекції були українських художників. Загалом нині колекція нараховує близько 450 робіт різного жанру – картини, плакати, гравюри, малюнки, графічні роботи. Всі вони всі виконані після 1988 року, тому що до 1988 року не можна було навіть і згадувати про Голодомор. Дана виставка вже демонструвалась в Австралії, у парламенті Великої Британії, в Канаді й у Чикаго та Вашингтоні (США)”.
Марина Антонова також повідомила, що 26 листопада, одночасно з Одеською виставкою, що демонструватиметься до кінця 2022 року, відкрилась виставка з колекції картин Моргана Вільямса в Ризі.
Присутні також могли прослухати записи спогадів людей, які пережили Голодомор. Ці емоційно насичені матеріали, були зібрані в книзі “Їдло-33. Словник Голодомору”, виланій у 2003 році шістдесятником, письменником Різниковим Олексою, були озвучені журналістами “Суспільне UA: Одеса”.
Джеймс Мейс, аналізуючи наслідки Голодомору для українського суспільства, вважав, що наше суспільство є “постгеноцидним” і що сталінська політика “до певної міри знищила Україну як таку, в сенсі, що вона зробила кардинальний розрив у процесі нормального розвитку українського народу”.
Однак, існування незалежної України, наша героїчна боротьба проти путінської росії, доводить, що український народ, незважаючи на всі потрясіння й випробування, вистояв і сам визначає своє майбутнє.
Ми підтвердили своє право називатися нацією. І ми пам’ятаємо…
Ярослава Різникова