Мистецтво Баугаузу в Бухенвальді

Ніколас Фокс Вебер повідомляє про відкриття в «Музеї сучасного мистецтва» виставки «Баугауз 1919-1933: робітні для сучасності», котра вперше після 1938 року представляє американцям панораму цього конструктивістського напряму, заснованого 1919 року Вальтером Ґропіусом.

Ґропіус був директором школи «Баугауз» у 1919-1928 р., а потім, у 1930-1933 р., нею керував Людвіґ Міс ван дер Рое, який разом із Корбюзьє став одним із реформаторів урбаністичної архітектури минулого століття.

У Баугаузі викладали також Л.Мохой-Надь, П.Клее, В.Кандинський та інші.

Вважалося досі, що закриття 1933 року цього закладу зумовлювалося тим, що нацисти вважали його розплідником комунізму. Але тепер, у зв’язку з американськими й німецькими дослідженнями  виставки, картина дещо ускладнюється.

Виявляється, націонал-соціалісти перед Другою світовою війною, як і їхні друзі більшовики у Радянському Союзі, засуджували далеко не всі прояви модернізму й аванґарду, а дещо з доробку модерністів використовували й колекціонували. Серед колекційних праць опинилися й витвори конструктивістів та інших функціоналістів, зокрема вихованців Баугаузу. Власне, йдеться про відомий інтернаціональний стиль, інколи з домішкою народного колориту.

Більшість баугаузівців відмовилися співпрацювати з нацистами і виїхали геть із Німеччини, але дехто лишився. Серед останніх був і Франц Ерліх, який вчився разом із Клее, Кандинським та іншими. Як комуніста Ерліха 1935 року заарештували, а за два роки він опинився в Бухенвальді, який щойно розбудовувався.

Спочатку в’язня призначили до каторжної роботи, але за півмісяця він пішов до столярні й заявив, що як архітектор з робітні Ґропіуса воліє іншої роботи. Йому дали креслярський стіл, і першим бухенвальдським твором Ерліха стала відома кута залізна брама концентраційного табору з ориґінальним написом «Кожному своє». Вишуканий напис відбиває стилістику вчителя Ерліха – Йооста Шмідта.

Невдовзі після такого творчого успіху комендант попрохав комуніста Ерліха оздобити його будинок, і митець призначається головним дизайнером концтабору. 1939 року його формально звільнили, але попрохали залишитися на посаді. За грубі гроші Ерліх будував і умебльовував приміщення для есесівців. 1940 року він створив зоологічний садок для лісових звірів, де проводили дозвілля есесівці. Йому належать функціональні плани розширення Бухенвальду, бараків, зброярні, соколятника й казино. За такі поступи його перевели 1941 року до Берліна, де він продовжив працю над проектами Бухенвальду, концтабору Заксанхаузен. Для Германа Ґерінґа він спроектував будинок для гостей.

Серед його улюблених нацистами дизайнерських робіт – ориґінальні стільці, столи, шафи, ванни, дзиґарі. Модники особливо цінували баугаузівські вази. По війні Ерліх допомагав відбудовувати Дрезден і до самої смерті 1984 року працював архітектором у Східній Німеччині.

Ерліх був такий не один. Фріц Ертль став офіцером Вафен СС і проектував газові камери й крематорії. Його і ще одного такого архітектора судили у Відні 1972 року, але вони заявили, що не розуміли призначення проектованих споруд. Їх відпустили, і вони спокійно дожили віку. Талановитий графік Герберт Байєр, котрий згодом зробив значний внесок у мистецтво США, використовував свій хист у 30-ті роки для пропаганди величі фюрера. Потім усі вони пояснювали, що в ті часи були такі правила гри й інакше не можна було вижити. Може, хтось із них у душі чи в своїх записах зберігав незгоду з «крайнощами» фашизму, але…

Слід згадати задля об’єктивності, що й деякі видатні українські радянські митці розвивали нацистське мистецтво й допомагали розважати стомлених вояків Третього Райху. Дехто з цих співаків і композиторів стали по війні народними артистами, котрих леліяв окрутний більшовицький режим. Один із них навіть заснував цілий одичний хоровий стиль, написавши оди Партії, Лєніну, Сталіну та Гітлеру (нагороджений почесним залізним хрестом). Щоправда, формалістами вони не були. Просто мали поважні фашистські й радянські нагороди.

Ну а про підтримку видатними українськими радянськими літераторами й митцями сталінського режиму й політики нищення українського народу… Це вам не Баугауз!

Залишити коментар