Центр досліджень визвольного руху публікує документи зі справи-формуляра Миколи Хвильового до 128-ї річниці з дня його народження. Серед документів чимало донесень агентів на письменника, а також листи та передсмертні записки.
Колекцію з 50-ти документів оприлюднив Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки увійшли:
- анкета зі справи-формуляра на Миколу Хвильового;
- агентурне донесення про другу частину роману «Вальдшнепи»;
- агентурне повідомлення про повернення Миколи Хвильового із-за кордону;
- лист Миколі Хвильовому від матері;
- передсмертна записка Миколи Хвильового;
- «Золотий мій Любисток». Передсмертна записка Миколи Хвильового адресована донці;
- протокол допиту дружини письменника Юлії Уманцевої від 13 травня 1933 року, тощо.
Радянські спецслужби завели справу-формуляр на Миколу Хвильового, додавши до анкети всього декілька відомостей: рік та місце народження, адреса, професія та прізвисько. Серед чекістів письменника називали «Вальдшнеп», відповідно до назви роману Хвильового.
Прізвисько письменника говорить про те, що спецслужби стежили за його творчістю. «Що роблять герої Хвильового — п’ють, розбещують, бігають за спідницями, їздять на автомобілях, жруть сенаторські та дитячі пайки, словом, нове міщанство з партквитками», — йдеться в агентурному зведенні.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Агентів обурювало чимало творів письменника, зокрема й відома новела «Я (Романтика)»: «Вся робота ЧК представлена, як чорний трибунал, що складається з садистів, які пригнічують інтелігента та змушують його вбити свою ж матір».
Літературну дискусію, започатковану Миколою Хвильовим, чекісти не могли не взяти до уваги: нібито саме під час неї показалися «вуха войовничого націоналізму» митця. Донощика приголомшила назва статті Хвильового — «Московські задрипанки», а ще більше — її зміст: «Росія ж самостійна держава? Самостійна. От і ми самостійна…Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати».
Доносили і на літературне об’єднання ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури), до якого входив Микола Хвильовий. Членів ВАПЛІТЕ змусили завершити діяльність організації у 1928 році за «войовничий націоналізм». Однак і після цього у ГПУ не переставали слідкувати за ваплітянцями, їхніми зборами на квартирах, читанням рукописів, спробами публікуватися в часописах.
Збірка документів містить особисті листи Хвильового, зокрема від його матері. У ньому йдеться про скрутне становище, в якому опинилася жінка, голод, вживання у їжу квіток акції, макуху та тирсу. «Життя жахливе. І в голодовку такого не було. Деяких неможливо впізнати, обличчя опухлі, руки і ноги. Є що і помирають… Вибачте, що без марки. Не пам’ятаю, коли й гроші були».
Відомо, що у 1933 році письменник відвідав південь України, де став свідком Голодомору.
13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у власній квартирі в будинку «Слово», що у Харкові. Оточення письменника говорило про різні причини цього вчинку: арешт товариша Михайла Ялового, побачене в селі 1933 року, бар’єри, які не міг витримати інтелектуал, матеріальне становище.
Микола Хвильовий написав у передсмертній записці: «Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами?…Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте…».
У день похорону письменника доноси не припинилися. У документах зі справи-формуляра збереглася записка, написана на частині аркушу, ймовірно, з блокноту. У ній йшлося про підслуханий зміст телеграми, якою запрошували на панахиду за письменником. Записка була адресована Володимиру Затонському — українському партійному діячу, виконавцю Голодомору (1932-1933), керівнику демонтажу мозаїк і фресок Михайлівського собору.
Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка:
Микола Хвильовий (Фітільов Микола Григорович) — народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Сумщині. У 1916 році опинився на фронті, звідки повернувся переконаним більшовиком. У квітні 1919-го став членом КП(б)У. Через два роки переїхав до Харкова, почав друкуватися. Фундатор літературних об’єднань. 1933 року під час поїздки по селах на півдні України став свідком Голодомору. 13 травня 1933 року вчинив самогубство.
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.