1 серпня, у День пам’яті Лесі Українки, відбувся захід на пошанування її пам’яті, від України до Грузії простягнувся живий міст пам’яті, Музей фотографії в Рівному та Будинок-музей Лесі Українки в Сурамі об’єднали людей, закоханих в історію та культуру.
Валентина Марджанішвілі, очільниця Грузинсько-Української платформи, організаторка української громади у Сакартвело провела з музею Лесі Українки в Сурамі онлайн-екскурсію, що мала тривати близько двадцяти хвилин, але щирий інтерес і бажання дізнатися більше перетворилися майже на годину живого емоційного спілкування. Всі разом начебто вживу ходили кімнатами, вдивлялися в експонати, милувалися краєвидами древнього Сурамі, де пройшли останні дні життя Лесі Українки.
Зі словами привітання звернулися пан Таріел Гоголадзе — багаторічний очільник Товариства Лесі Українки в Грузії, колишній мер Сурамі, людина, яка багато років самовіддано служить збереженню й розвитку українсько-грузинських культурних взаємин, пан Давид Чадунелі, новопризначений директор Будинку-музею Лесі Українки в Сурамі, він розповів про новий етап життя музею після відбудови, роботу над оновленням експозиції.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Особливо зворушила історія пана Бондо Чадунелі, він за власної ініціативи, власноруч виготовив копію кинджала, що свого часу грузин Нестор Гамбарашвілі подарував Лесі Українці. Майстерно виконана копія стала свідченням любові й поваги не лише до памʼяті Лесі Українки, а й до українського народу, який наразі виявляє найкращі риси в боротьбі з агресором. Саме такі особисті ініціативи небайдужих наповнюють музеї новими сенсами.
Всі грузинські друзі висловлювали щире захоплення стійкістю українців у боротьбі за свободу, бажали якнайшвидшої перемоги над спільним ворогом.
Модерував захід Олександр Харват, господар Музею фотографії. На зустрічі були присутні знані науковиці, дослідниці творчості Лесі Українки, викладачки Національного університету «Острозька академія» Світлана Кочерга й Олександра Вісич, які до окупації Криму були засновницями й керівницями Музею Лесі Українки в Ялті й свого часу відвідували Сурамі.
Від України до Грузії, від Рівного до Сурамі поетичне слово поєднало людей, міста й серця, адже культура не знає кордонів, а спільні цінності здатні єднати незалежно від відстаней.
Джерела:
Допис ФБ-сторінки Грузинсько-Української платформи https://www.facebook.com/platformaukrge/posts/pfbid0rWcrMX2JAjcR6NT1Vgm7NoqtoCXCzkJzDnNuNndGsyQmerKpexKqNCu8TBfk7MUUl?rdid=VGObcrKNjUXksQz1#
Допис Олександра Харвата (з фото): https://www.facebook.com/AlexKharvat/posts/pfbid0Xy7ovt2sRWrYgtT1KWekqtjmSJAJYhQ1c2CDkm1B1BPSusVnPcetx9jCGHB3yTd3l