У час, коли мільйони українців були змушені залишити свої домівки через війну, українська культура не лише не зникла за межами країни — вона почала творити нові простори присутності. Одним із таких осередків став Росток — місто на півночі Німеччини, де сьогодні українське слово впевнено звучить у літературному середовищі.
Саме тут, на базі Німецько-українського центру в Ростоку, народився літературний проєкт, що об’єднує українських письменників з усієї Німеччини.
ГРОМАДСЬКА ІНІЦІАТИВА, ЩО СТАЛА КУЛЬТУРНОЮ ПЛАТФОРМОЮ
Німецько-український центр у Ростоку було засновано у грудні 2020 року. Сьогодні це одна з найактивніших українських громадських ініціатив у федеральній землі Мекленбург–Передня Померанія. Організація об’єднує понад 80 активних учасників і працює повністю на волонтерських засадах.
Центр розвиває кілька напрямів діяльності: освіта, культура, молодіжні та медіапроєкти, спорт, а також соціальна підтримка українців.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Саме культурний напрямок став тим середовищем, у якому поступово сформувалася потужна літературна платформа.
Голова центру Наталія Макєєва підкреслює:
«Ми від самого початку розуміли: інтеграція в німецьке середовище не є рівнозначною асиміляції. Ми маємо не лише зберігати нашу культуру, а й імплементувати її в європейський простір».
ЛІТЕРАТУРА ЯК ПРОСТІР ДІАЛОГУ
Вже понад чотири роки центр послідовно розвиває літературний напрям. Однією з ключових подій став щорічний «Вечір поезії», який об’єднує українських авторів, перекладачів, митців та німецьку аудиторію.
Ці зустрічі давно вийшли за межі традиційних читань.
Це — місце, де українська мова звучить поруч із німецькою, не втрачаючи своєї ідентичності.
Це — простір для інтернаціонального діалогу, самовираження та культурного обміну.
Особливу роль у цьому процесі відіграють дві бібліотеки, організовані українцями в Ростоку — ініціативи, що функціонують виключно завдяки волонтерам.
Бібліотекар Петро Гаєвий говорить про їхнє значення:
«Це не просто книжки на полицях. Це точка зустрічі. Люди приходять сюди не лише читати — вони приходять відчути, що українська культура тут жива. І що вони самі — її частина».
НАРОДЖЕННЯ СПІЛКИ: НОВИЙ ЕТАП САМООРГАНІЗАЦІЇ
10 січня 2026 року на загальних зборах громади було зроблено крок, який можна назвати знаковим для українського літературного життя в Німеччині.
Було створено Спілку українських письменників і поетів у Німеччині.
Це перше об’єднання, засноване в Мекленбурзі–Передній Померанії, яке вже об’єднує авторів із різних міст країни.
До ініціативної групи увійшли Тетяна Дідур, Віра Момот, Леся Іваненко та Петро Гаєвий. Літературний напрям очолила поетеса Олександра Якименко.
Сьогодні спілка співпрацює з Національною спілкою письменників України, Посольством України в Німеччині та Літературною радою Мекленбург–Передня Померанія.
Олександра Якименко зазначає:
«Наше завдання — не лише об’єднати авторів, а створити середовище, у якому українська література в Німеччині постає не тільки через відомі імена чи класичні тексти, а як жива сучасна література, що продовжує свій розвиток і не втрачає зв’язку з українським культурним простором».
«МОСТИ ЗІ СЛІВ»: ПОЕЗІЯ, ЩО ДОЛАЄ КОРДОНИ
Першим реалізованим проєктом культурної ініціативи стало створення міжнародного літературного проєкту «Мости зі слів».
Його головний результат — двомовна поетична збірка:
«Мости зі слів. Вибрані вірші українських авторок у німецькому перекладі»
До видання увійшли твори:
* Тетяни Дідур
* Віри Момот
* Лесі Савенко
* Олександри Якименко
Це голоси жінок, які пережили втрату дому, але не втратили здатність говорити мовою поезії.
Переклад здійснила німецька літературна перекладачка Беатрікс Керстен — з особливою увагою до збереження ритму, образності та емоційної глибини текстів.
«Для нас було принципово важливо, щоб у перекладі залишилася душа тексту — не лише зміст, а й інтонація, дихання поезії», — зазначають організатори проєкту.
Видання оформлене художницею Наталією Кондратовець і відповідає професійним стандартам європейського книговидання.
Презентація як акт культурної присутності
11 жовтня 2025 року в Ростоку відбулася презентація збірки — подія, що стала знаковою для українсько-німецького культурного діалогу.
У програмі були:
* авторські читання
* музичний супровід
* дискусії про мову, пам’ять і ідентичність
* відкритий діалог із публікою
Це була не просто презентація книги — це був акт культурної присутності, свідчення того, що українська література перебуває не на периферії, а в центрі європейського культурного процесу.
ЛІТЕРАТУРА ЯК СПОСІБ ПЕРЕЖИТИ ДОСВІД
Важливою складовою проєкту стала його соціальна функція.
Для багатьох учасників письмо стало способом прожити досвід війни, втрати, еміграції.
«”Література це спосіб говорити душею, інструмент де інші засоби безсилі. Вона через призму пережитого болю, дає можливість не втрачати надію”, — підкреслює Олександра Якименко.
Проєкт залишається відкритим — до нього можуть долучатися як професійні автори, так і ті, для кого письмо стало внутрішньою потребою.
МІЖ МОВАМИ — БЕЗ ВТРАТИ СЕБЕ
Сьогодні «Мости зі слів» — це більше, ніж назва проєкту.
Це метафора нового культурного стану українців у Європі:
між мовами,
між досвідами,
між втратами і майбутнім —
але без втрати себе.
Росток став одним із тих місць, де українська література не просто зберігається — вона розвивається, взаємодіє і входить у ширший європейський контекст.
ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ
Літературні проєкти реалізуються за підтримки землі Мекленбург – Передня Померанія, міста Росток та Літературної ради регіону.
«Попереду — нові тексти, нові голоси, нові переклади. І нові мости. Бо слово має силу з’єднувати — навіть тоді, коли здається, що береги надто далеко один від одного», — підсумовує Олександра Якименко
Росток — Київ. Спеціально для Української літературної газети
Текст підготовлений пресслужбою Німецько-українського центру Росток