29 травня “Українська правда” оприлюднила статтю “Усі свої. Як Офіс президента бере під контроль “Укрінформ”. За даними видання, попередній генеральний директор державного інформаційного агентства “Укрінформ” Олексій Мацука, призначення якого пов’язують із людьми з Офісу президента, поширював серед співробітників “темники”, вказував “бажаних” і “небажаних спікерів”, тиснув на працівників. Матеріал викликав у журналістській спільноті різні емоції: від обурення фактами, які висвітлила стаття, до здивування довгим замовчуванням. “ГОРДОН” зібрав реакції журналістів, редакторів і експертів на резонансну статтю.
Багато хто після виходу статті згадав часи президентів Леоніда Кучми й Віктора Януковича. Журналістка “Цензор.НЕТ” Тетяна Ніколаєнко опублікувала для порівняння два фото: на одному – “темник” 2004 року, на другому – список “небажаних спікерів” для “Укрінформу” зі статті.
“Розлогих коментарів не писатиму. Усе зрозуміло й без того”, – додала вона.
Головний редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко вважає, що реакція влади на цей матеріал буде показовою і значущою для держави.
“Бувають журналістські матеріали, що визначають майбутнє країни. Бо їхній вплив є настільки точковим і потужним, а наслідки настільки тривалими, що змушують країну й державу змінюватися… Вважаю, що одним із таких матеріалів є текст “Усі свої. Як Офіс президента бере під контроль “Укрінформ”, опублікований на УП”, – написав він.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На його думку, влада тепер має два варіанти дій: якомога швидше вирішити проблему або намагатися її “не помічати” й тоді “вигрести негатив по повній, лише трохи пізніше. З непередбачуваними наслідками. Часом – також для країни”.
Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк також упевнена, що Офіс президента має відреагувати й забезпечити для врегулювання кризи із цензурою прозорий конкурс на посаду керівника “Укрінформу”, а також розробити правила, що стосуються призначення керівників таких медіа.
Водночас вона зазначила, що поважає українських військових, але вбачає прямий конфлікт інтересів у призначенні військового, полковника Сергія Череватого, на посаду керівника “Укрінформу”.
“Від військових не очікується журналістика, а їхні завдання й обов’язки можуть значно відрізнятися від медійних стандартів. Наприклад, медіа можуть критикувати військове керівництво, а військові повинні дотримуватися ієрархічної структури й виконувати накази”, – зазначила директорка ІМІ.
Голова Незалежної медійної ради й ексголовред “Детектору медіа” Отар Довженко вважає, що розвиток ситуації в “Укрінформі” був не найгіршим із можливих.
“Те, що неокучмістська влада візьметься за ліквідацію вільнодумного гнізда в “Укрінформі” і запровадить цензуру й жорсткий контроль, було очікувано. Іронічно, що для цього обрали Олексія Мацуку – людину, яка жодною мірою не підходила для якісного виконання цієї місії… Олексій – людина з громадського сектору, і як закручувати гайки, просто не знає. Був би на його місці який-небудь ветеран каналів [екснардепа Віктора] Медведчука (як той же [Владислав] Матяш, який порядкує на каналі “Рада”), “рейдерське захоплення” пройшло б швидко, чисто, тихо й без скандалу”, – написав Довженко.
Водночас шеф-редакторка видання “Бабель” Катерина Коберник зазначає, що матеріал “Української правди” викликає запитання не тільки до влади, але й до журналістів “Укрінформу” і журналістської спільноти України загалом.
“1. Чому після тієї розмови з послами G7 у січні тему про цензуру в агенції ніхто не підняв? 2. У тексті йдеться про те, що темники в регіони Мацука почав надсилати в грудні. Редакція опиралася й не реагувала. І одразу ж Оксана Романюк говорить, що вже в листопаді 2023-го кількість згадок Єрмака почала рости і стрімко росла до лютого 2024-го. Тобто редакція таки виконувала вказівки Мацуки і стосувалися вони саме піару Єрмака? Хто це робив? 3. До приходу Мацуки питань до роботи “Укрінформу” не було? Саме він зробив агенцію опешною?” – запитала Коберник.
Окрім того, вона наголосила, що автор тексту не має бути стороною конфлікту – а однією з авторів матеріалу УП є Ангеліна Страшкулич, яка до березня 2024 року працювала в “Укрінформі” і, як зазначають у статті, “була свідком частини описаних подій”.
Ці запитання постають не тільки в неї. Зокрема, про це саме пише член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, медіаексперт Олексій Панич.
“Найбільш прикре в ситуації навколо “Укрінформу” не в тому, що там робив Мацука з благословення ОПУ. Найбільш прикро – що про все це було відомо щонайменше із січня, причому відомо широкому колу людей, включно з послами G7, а забігали й заговорили всі про це публічно навіть не після зняття Мацуки, а лише після статті на “Українській правді”. Де ж ви всі раніше були, такі порядні, з вашим справедливим обуренням ситуацією в “Укрінформі”? Його ж трощили на ваших очах і ви про це знали. Але коли ми починаємо розрізняти “порядність на часі” і “порядність не на часі” – вам не здається, що це вже не зовсім про порядність?” – запитав він.
Частково відповіді на ці запитання вже дали. Зокрема, журналіст-розслідувач, засновник проєкту “Наші гроші” Юрій Ніколов і шеф-редакторка “Детектору медіа” Наталія Лигачова стверджують, що, за формулюванням Панича, “головним гальмом виходу ситуації в публічну площину” були самі працівники “Укрінформу”.
“Я був на тій зустрічі журналістів із послами G7. І бачив і емоції [ексзаступниці головреда “Укрінформу”] Марини Сингаєвської, і той “темник”, і ох…їння в очах послів, і всіх присутніх. І повірте, це далеко не все, що українські журналісти вже отримали від силовиків і ОП за останній час. Я не можу цього розповідати, бо потерпілі вирішили самі не говорити про це. Бо вони вважають, що це може нашкодити Україні й безпосереднім фігурантам (тупо може стати ще гірше). Я розумію, але не поділяю їхню позицію. Щиро вірю в те, що систему треба лікувати, якщо вона хворіє”, – написав Ніколов.
Він підкреслив, що не засуджує колег, бо розуміє, що “під час лікування системи конкретні люди можуть втратити власне життя”.
Лигачова у блозі на “Детекторі медіа” підтвердила, що давно знала про ситуацію в “Укрінформі”, й пообіцяла пізніше оприлюднити “додаткові факти”. За її словами, працівники “Укрінформу”, які в статті позначені як “неназвані джерела”, розповіли цю інформацію ІМІ й “Детектору медіа” і показали “темники” ще в листопаді – грудні 2023 року.
“На нашу пропозицію все оприлюднити ми почули від співробітників “Укрінформу”, що цим ми можемо нашкодити Україні в отриманні західної допомоги (нагадаю, ми тоді чекали допомоги від ЄС і США). І нас дуже просили почекати. І просили не надавати процесу публічності, навіть коли пішли звільнення з “Укрінформу”. Водночас саме ми, задля захисту свободи слова в нашій державі, негайно інформували про всі події в “Укрінформі” західні посольства й донорів, які сьогодні підтримують бюджет України й можуть впливати на ситуацію”, – стверджує Лигачова.
Вона наголосила, що ДМ, який часто критикує інші медіа за недотримання стандартів, “украй рідко користається можливістю публікувати інформацію лише з анонімних джерел. А коли ще вони й не дають на публікацію згоди – тим більше!”
Окрім того, за її словами, не публікувати поки цю інформацію й діяти “конфіденційними методами” порадив їй “посол однієї з держав у кулуарах зустрічі із G7”.
Лигачова підкреслила, що публікація в УП – ще не кінець історії, бо зміна керівника в “Укрінформі” нічого не вирішить, якщо агентство не дістане “нормальні, цивілізовані гарантії незалежності своєї редакційної політики”.
Вона також пообіцяла, що Мацука вийде із членів загальних зборів ГО “Детектор медіа”, де він був увесь цей час.
На думку Тетяни Ніколаєнко, у цій ситуації дискусії про стандарти медіа – “тільки про відведення очей від головного”.
“Найменше, що могла чекати, – це постів, що текст УП про “темники” “Укрінформу” не такий і що в ньому не дотримано стандартів. Дякую, що нагадали про вікна Овертона, але навіть із цією технологією “темник” лишиться “темником”. Незалежно від того, чи виступила редакція “Укрінформу” проти нього публічно, чи ні… “Темник” був. У ньому небажаними спікерами названі громада, військові й волонтери. І очевидно, що шкода для держави й влади від цього “темника” значно більша, ніж була б від новини про недобудований водоканал”, – підкреслила журналістка.