Письменниця й перекладачка Маріанна Кіяновська готує до
Форуму видавців у Львові 100 примірників своєї нової книжки. Рукописна книжка
має назву «Вірші не для друку», Кіяновська переписувала їх із пам’яті. Таким
чином, у кожному зі ста примірників вірші одні й ті ж, але водночас інші.
До збірки «Вірші не для друку» ввійшли тільки не публіковані
раніше вірші. Принциповим є те, що це книжка, а не рукопис, оскільки є ISBN.
Буде також картонна обкладинка, а ось на зміст, зізнається в одному з інтерв’ю
Маріанна, її вже «не вистачило». «Звичайно, я трохи погарячкувала, говорячи про
100 книжок, але раз анонсувала, що буде сто примірників, то мусила зробити», —
розповіла Кіяновська.
Як розповіла письменниця в інтерв’ю «ЛітАкценту», «це
своєрідний «бунт» проти Барта й Дерріди»: «Коли поети писали чорнилом, крапля
чорнила, яка могла впасти на аркуш, була метафорою поезії. Коли ж поети
перестали писати перами й чорнилом, вони знищили цю метафору. Нині стало надто
легко тиражувати поезію. Я хочу показати, що рука — це орган; коли пишеш, і
ручка, і папір також стають частинами тіла, вони співтворять».
«Ця книга – бунт і протест проти тиражування і копіювання.
Кожен вірш у кожному з примірників – унікальний, єдиний, як сніжинка чи як
відбиток пальця. Не для друку, бо коли друкуєш, усі примірники, усі сторінки
однакові, у випадку ж із цією книгою, цитуючи, треба буде вказувати примірники,
адже кожна з цих книжок буде артефактом, — ідеться в інтерв’ю на порталі «Друг
читача». — І водночас всі ці книжки – як клітини одного організму з єдиним ДНК,
«ключ», який робить усі сто книг і всі вірші у кожній з них єдиним цілим,
щоразу повторюється. Ця книжка мені далася дорогою ціною: фізично це дуже
багато роботи. Але я на це пішла – і трохи навіть заради себе».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал