Звертаємося
до Вас із простим запитанням, яке, якби мали таку можливість, поставили б
безпосередньо Президентові Обамі:
Скільки ще
потрібно убитих людей, вибитих очей, відтятих кінцівок, зниклих безвісти людей,
щоб Сполучені Штати запровадили “чорний список” українських
високопосадовців, відповідальних за нинішню ситуацію в нашій країні?
В історії
українського народу вже траплялися прикрі випадки, коли його зраджували ті, на
кого він покладав найбільші надії.
Так було в
часи Української Народної Республіки, коли держави Антанти підтримали не її, не
молоду українську демократію, а російський імперіалізм.
Так було в
1933 році, коли в розпал Голодомору та політичних репресій в Україні США
встановили дипломатичні відносини з Совєтським Союзом.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Історія
вчить, що будь-яка вичікувальна або й навіть співчутлива позиція, не
підкріплена дієвими кроками, приречена на поразку.
І тут уже
йдеться не лише про Україну.
Якщо
Україну буде втрачено для демократичного світу, її “підбере”
путінський режим. І тоді одного дня всі ми – і українці, і американці
прокинемося в інакшому світі, віч-на-віч із новим монстром, вибудуваним на
руїнах колишнього СССР, а це вже питання в тому числі й національної безпеки
Сполучених Штатів.
Так в
історії уже теж було. Маємо на увазі Мюнхенську угоду 1938 року і долю
Чехословаччини, що зайвий раз вчить: політика “умиротворення”
диктаторів ніколи не доводить до добра, а лише розпалює їхні апетити.
Ви як
дипломат це чудово розумієте.
А якщо
розумієте – дійте.
Українські
письменники Сергій Борщевський, Олег Жупанський, В’ячеслав Медвідь, Михайло
Сидоржевський, Олександр Сопронюк, Алла Топчій, Володимир Шовкошитний.
Київ, 23.01.2014 р