Літератори Львівської письменницької спільноти другого дня нового року розпочали активне життя – творчу ходу з відвідин Вірменського кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці – серця давнього вірменського кварталу Львова.
Архітектурний ансамбль собору постав перед письменниками як багатошарова книга міста. У центрі – сам храм Успіння Богородиці з найдавнішою вівтарною частиною. Поруч височіє дзвіниця. Далі – будівля колишнього монастиря вірменських бенедиктинок другої половини XVII століття, дім колишнього банку Mons pius, першої фінансової установи такого типу у Львові, колона з фігурою святого Христофора та дерев’яний вівтар із композицією «Голгофа» у внутрішньому дворику.
Окремим смисловим акцентом стала ікона «Похорон святого Одилона» – як алегорія часу. Минуле тут постає темним – із прихованим обличчям у тіні вже пережитого. Майбутнє – неосяжне й неусвідомлене, з заплющеними очима, ніби ще не наважується побачити себе. Натомість постать сьогодення дивиться просто на нас.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Очільник Львівської письменницької організації Олесь Дяк запалив свічку на успіх нашої спільноти у 2026 році та переможний чин Збройних сил України, а також зробив пожертву від письменників на підтримку соборного музею.
Екскурсію провів Анушаван Месропян – колега по перу, перекладач, літературознавець та есеїст.
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ
Світлини Михайла Милого