Луценко в тюрмі заповажав літературу

Юрій Луценко написав з тюрми
другого листа. У ньому йдеться про зомбування суспільства
через чужорідний інформаційний простір, “шансонізацію” культури і значення
справжніх мистецьких явищ: від музики до книги.

Поданий тут уривок листа
– це своєрідний літературний “рейтинг” від Юрія Луценка, його враження від
нових книжок Ліни Костенко та Оксани Забужко:

“… За два дні я
проковтнув “Записки…” Ліни Костенко. Скільки живих думок, щирих емоцій, вірних
висновків! Як свіже повітря в годину щоденної прогулянки, що належить
ув’язненим, такі книги, очевидно, необхідні тим, хто хоче лишатися людьми в
Україні.

Врятуйте наші душі –
вимкніть зомбоящик, візьміть книги Андруховича, Забужко, Костенко,
Загребельного, Іваничука, Дзюби, Грабовського, Шкляра, Мушкетика,
Горліс-Горського, Вінграновського, Стуса.

Вимкніть бидлячий шансон
в авто і на роботі. Полікуйтеся Квіткою Цісик, “Пікардійською терцією”,
Івасюком, Чубаєм.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Звичайно, кисень
справжніх емоцій чекає у Чехова, Достоєвського, Шукшина, Булгакова, Бердяєва,
Хемінгуея. Ремарка, Селенджера, Муракамі, Гендінга, Маркеса, Бродського,
Шекспіра, Ахматової, Блока.

Після минулих виборів,
коли розчарування і безнадія захопила суспільство, мене двічі врятували книжки.
“Музей забутих секретів” пані Забужко пронизливо підтвердив – у кожному часі є
місце для підлості й зрад, а є місце для вірності й пожертви. Нова книга пані
Костенко вчить тому є – лінію оборони фронту національної гідності мають
тримати не тільки мертві герої, але й живі українці…”