Класик латиської літератури Янис Акуратерс (1876 – 1937) належить до тих письменників, яких у Радянському Союзі замовчували. Його майже не перекладали на мови народів СРСР, не включали до антологій латиської літератури. Чи не єдиним винятком можна назвати хіба що переклад на російську двох повістей під час суспільної відлиги 1960-х. Та й то вони вийшли не в російських культурних столицях, а в ризькому видавництві «Лієксма», наклад обох видань був невеликий, як мовиться, суто «для місцевого вжитку». Тому навіть у найбільшій книгозбірні України – Національній бібліотеці імені Вернадського – їх немає, хоч вона отримувала обовʼязковий примірник більшості російськомовних видань Радянського Союзу. На щастя, ті книжки таки потрапили в бібліотеку Національного університету імені Шевченка, але вона все ж має обмежену читацьку аудиторію.
Причини замовчування письменника зрозумілі. Вірші Акуратерса були популярні ще до Першої світової, під час бойових дій він служив в одному зі стрілецьких полків. Після війни в середовищі латиських стрільців стався розкол: одні поїхали в Росію воювати на стороні більшовиків, отримавши епітет «червоні», інші (з погляду комуністичних пропагандистських підходів – «неправильні») залишились на Батьківщині розбудовувати незалежну (або, за радянської термінологією, «буржуазну») Латвію, якою вона стала вперше в історії. Саме серед останніх був Акуратерс.
Крім активної літературної праці (тоді вийшло його зібрання творів – неповне! – в 22 томах), він він велику організаторську діяльність, його можна сміливо назвати першим міністром культури незалежної Латвії, бо він очолив департамент культури, що функціонував тоді в складі міністерства освіти. Саме з ім’ям Яниса Акуратерса пов’язані створення та відкриття Національної картинної галереї, Національної опери та Національного театру. До радянської окупації він не дожив – помер 1937 року від хвороби шлунку.
Чи ж варто згадувати, що українською не звучав жоден текст латиського класика!
Ситуація змінилась тільки 2018 року, коли в видавництві «Твердиня» (Луцьк) побачила світ його повість «Палаючий острів» у перекладі Ліни Мельник. І от цієї осені Янис Акуратерс прийшов до нашого читача вдруге: видавництво «Апріорі» (Львів) видало твір, який відносять до найвищих здобутків автора і сьогодні вивчають у школах Латвії, – повість «Літо юного наймита» в переклад Віктора Мельника. (Обидва видання зʼявились за підтримки організації «Платформа Latvian Literature»).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Сюжет її простий: юний герой твору Янис після закінчення школи прагне заробити грошей для подальшого навчання і весь польовий сезон, з ранньої весни до пізньої осені, працює наймитом у власника хутора. Це дозволяє автору любовно описати природу Латвії в різні пори року та важку селянську працю, змалювати образи селян, їхні звичаї та вірування, закорінені в національній міфології.
Проза Акуратерса може задовольнити найвибагливіших цінителів літератури: вона надзвичайно лірична, на деяких сторінках переходить у справжню поезію. А от вірші його ще тільки мають прийти до українського читача в майбутньому.
Інформація УЛГ