Це чотирнадцята з 2022 року колективна збірка оповідань степівчан і своєрідний презент освітянам до початку навчального року-2026, адже всі 36 оповідань 21 автора– про школу.
Перша презентація нового видання відбулася у Літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка-Карого. У залі – десятикласники та педагоги Кропивницького ліцею «Арт Плюс» і мистецтвознавці на чолі з т.в.о. директора музею Світланою Колесник, «на сцені» – викладачка Кропивницької музичної школи №4 Світлана Свиридова з вокалом, учень Віти Лебедєвої з цієї ж школи Артем Сиротюк із гітарними композиціями, на екрані – ілюстрації до творів із нової книжки, а центральний номер програми – самі письменники.
Голова «Степу » Ольга Полевіна зазначила, що оповідання із нової книжки охоплюють широкий часовий діапазон – від шкільних буднів у 60-і роки минулого століття до теперішніх сьогоденних реалій із обстрілами, адаптацією учнів-біженців та вчителів-емігрантів до нового оточення, особливостями інклюзивного навчання. Герої– учні, їхні батьки, вчителі, директори шкіл і навіть містичні сутності.
«Пісня за два гроші» та «Донья Соль » Ольги Полевіної торкаються дивовижно живучих труднощів шкільного побуту – психологічних травм учня у новій школі через підступи заздрісників та нападів зграєю на чимось «не таких»(власне, незалежніших і талановитіших) однокласників.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ніна Даниленко (вона є і автором дизайну обкладинки «Червоного чорнила») представила динамічне і психологічно проникливе оповідання з детективною інтригою і ліричними нотами «Десь далеко». У ньому шкільна таємна закоханість героя через роки несподівано обернулася драматичним протистоянням із сином.
Героїня оповідання «Їжа для їжака» Тетяни Микитась пригадує низку зворушливих, курйозних і конфліктних епізодів зі своєї багаторічної вчительської практики. Авторка, теж педагог, зізналася, що деякі використані в оповіданні комічні учнівські помилки побутують у її родині як меми.
Галина Суржок у новелі «Букет» зачепила дражливу тему: авторитет наставника і вихователя не завжди є безсумнівним. Героїня все життя зі сльозами згадує неетичний і навіть аморальний стосовно неї вчинок вчительки, до всього ще й скоєний привселюдно.
Червоне чорнило (червона паста, фломастер, маркер, червоний колір у текстових редакторах) вказує на помилки чи принаймні сигналізує: ось це сумнівний момент, треба перевірити і уточнити. Так само і «виділені багряним» сюжети оповідань із нової книжки «Степу» «Червоне чорнило» можуть служити читачам ненав‘язливим метафоричним посібником, як у комунікативних схемах-учні-вчителі-батьки орієнтуватися так, щоб не хотілося забути школу як осередок прикрощів. Щоб із дорослим мудрим розумінням згадувати її, як герой оповідання Олександра Архангельського «Цеглина у портфелі»: «Тут усе усе справжнє: і біль, і радощі, і розчарування».
Ніна Даниленко,
прозаїк, член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного,
м. Кропивницький