В американському
місті Вінстон-Сейлемі, що в Північній Кароліні, заснованому ще у XYII ст. нащадками німецькомовних
Богемських (Моравських) братів, яким через реліґійні репресії не знайшлося
місця в Європі, на початку грудня відкриється художня виставка, присвячена
трьом видатним і напівзабутим митцям-еміґрантам, які виїхали з омріяних США до
Старого Світу.
Йдеться про
Касата, Сарджента та Вістлера. Про Вістлі зараз більше пам’ятають через його
теоретичну суперечку з самим законодавцем естетичної моди Джоном Раскіним, про
Касата – через його пропаганду у Франції японської штуки, що разюче вплинула на
ідеологію імпресіоністів, а Сарджента…
Я ризикнув би
припустити, що останнім часом спостерігається відновлення репутації цього митця
як дивовижно натхненного портретиста, якого дарма звинувачували заздрісники в надмірному
натуралізмі. Бо це ніякий не натуралізм, а виражені на полотні ідеї
новоанглійського трансценденталізму. В першу чергу це стосується портретів
жінок…
Хоча й завершував
він вже як імпресіоністичний графік. Шкода, що в Україні майже не згадують про
естетичні ідеї колись модного Сарджента та його вплив на портрет у
східнослов’янському образотворчому мистецтві XIX й початку XX ст.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал