Починаються історії нової “Януковичіани” з часів
прем’єрства і закінчуються нашими днями. Замість передмови – пророцтво
священика Зосими, який, як виявляється, напророкував Януковичу і
губернаторство, і прем’єрство, і президентство ще в ті часи, коли той керував
автопідприємством.
Про президента
Віктора Януковича видавництво “Фоліо” випустило нову книжку. Про це
пише у своєму блозі відомий журналіст і письменник Сергій Руденко.
Як відзначає блогер, автором книги з нехитрою назвою
“Віктор Янукович” є Володимир Чередниченко, який “може
претендувати на роль головного творця Януковичіани”.
Ця робота Чередниченка складається з окремих епізодів його
попередньої роботи – “Національна ідея” (2010) та з нових історій.
Серед героїв – Михайло Добкін, Дмитро Медвєдєв, Віктор
Черномирдін, Леонід Кучма, Сергій Тігіпко, Віктор Пшонка, Олександр Лавринович,
Анатолій Присяжнюк, Віталій Захарченко.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На відміну від “Національної ідеї” у “Вікторі
Януковичі” автор вже не згадує про дворянське коріння Віктора Федоровича,
про “стан”, який оточує президента – Льовочкіна, Акімову,
Скубашевського, Рафальського.
У книзі 47 історій, 250 сторінок і 6 ілюстрацій із
зображенням Януковича. Тираж – 1500 екземплярів.
Починаються історії з часів прем’єрства і закінчуються
нашими днями. Замість передмови – пророцтво Зосими, священика з Микільської
церкви, що, як виявляється, напророкував Віктору Федоровичу і губернаторство, і
прем’єрство, і президентство ще в ті часи, коли той керував автопідприємством.
Про Януковича-мисливця ходять легенди. Цьому захопленню
Віктора Федоровича Чередниченко присвятив окрему розповідь – “Полювання на
вовків”.
У ній Янукович разом з мисливцем, його синами і головою
однієї з райадміністрацій Валерієм Широю влаштовує облави на вовків.
“…Промайнула непрохана думка в тому, що є в полюванні
якийсь елемент жорстокості, але ж існує біда, яку несуть сірі розбійники, тому
і потрібно стежити за їхньою кількістю. Віктор Федорович міцніше стиснув свою
п’ятизарядну “беррету”, і її холодний метал, здавалося, додав
мисливцеві холоднокровності і впевненості в собі” (с. 14).
“..Така людина, – посміхнувся Валерій Шира. – Зупинити
його неможливо. Скільки років з ним знайомий, але не перестаю дивуватися.
Інтелігент вищої проби, доктор наук, але може ось так, пліч-о-пліч зі всіма…
Сам йде у загін, не під’їжджає…” (з. 15).
Втім, вся велич фігури Віктора Януковича виникає в описі
робочої наради після святкування 20-річчя Незалежності. На ній обговорювали
новий Кримінально-процесуальний Кодекс.
“…Янукович затримав важкий погляд на віце-прем’єрові,
міністрові соціальної політики Сергію Тігіпку:
– Ось мне, Сергію Леонідовичу, цікаво: ким ви себе
відчуваєте? Як і раніше, реформатором?..
Тігіпко забарився з відповіддю.
– А ви? – президент звернувся до Генерального прокурора.
– Я, Вікторе Федоровичу, відчуваю себе конем! – відгукнувся
Пшонка. – Не вище робочої, – уточнив, – конячки… Я знаю своє місце.
Президент перевів погляд знову на Тігіпка і кілька секунд
мовчки дивився віце-прем’єр-міністру у вічі.
– Сергію Леонідовичу, а як ви ставитеся до моєї ідеї не
позбавляти людей волі за скоєння економічних злочинів? – запитав Янукович.
Віце-прем’єр Сергій Тігіпко відреагував правильно.
– Це добре, що вводяться поняття “домашній арешт”
і “особисте зобов’язання”. Добре, що в економічних злочинах
пропонується застосовувати заставу. Добре, що допити і очні ставки за
необхідності будуть проводиться дистанційно по скайпу…” (з. 212).