Юрієві Рибчинському – 75!

279

Сьогодні видатному поету, пісняру, драматургу, сценаристу, класику української естрадної пісні -75 років. Його життя – це музика і пісня, його стихія – вирій слів, образів і рим. Це те середовище, де він відчуває себе як риба в воді – природно і легко, це його справжній світ, в якому він живе.

 

“Вірші постійно живуть в моїй голові, іноді мені сняться цілі поеми, я просинаюсь і біжу записувати, щоб не забути. Або раптом в гостях чи за столом приходить образ чи строфа, тоді шукаю який-небудь олівець і пишу хоч на серветках”, – розповідає поет.

Юрій Рибчинський народився теплого травневого дня в старовинному будинку найстародавнішого району Києва – Подолі, де пройшли його дитинство та юність і любов до якого він проніс через роки. Вірші і література були присутні в його житті з дитинства – у п’ять років мама навчила читати і малий Юрко перечитав все, що було в домашній бібліотеці, а ще вивчав багато віршів знав на пам’ять.

Після восьмого класу, несподівано для самого себе, Юрко почав писати вірші. Вже з дев’ятого класу почав друкуватися в київській та загальноукраїнській пресі. У 1962 році Юрій став студентом філологічного факультету Київського Університету ім. Тараса Шевченка. Шістдесяті роки двадцятого століття були епохою поетів – вони були кумирами молоді. Євтушенко, Вознесенський, Окуджава, Ахмадуліна збирали до десяти тисяч слухачів у палацах спорту. Творчі та поетичні вечори, концертні програми були на ті часи уже популярною формою т.з сфери розваг, а точніше часткою культурного дозвілля післявоєнного суспільства.

Вже з 1963 року вірші молодого поета почали друкуватися в московських молодіжних журналах: “Молода гвардія” і “Юність”. У ці роки він познайомився з багатьма видатними поетами того часу: Євгеном Євтушенко, Миколою Асєєвим, Михайлом Свєтловим, а також  В’ячеславом Сомовим – блискучим читцем поезії, який збирав незмінно повні аудиторії. Сомов читав на концертах зарубіжну поезію: Лорку і Незвала, Елюара і Превера, Тувіма і Неруду. Артисту сподобалися вірші молодого поета і він включив їх в свою програму. Так, прізвище Юрія Рибчинського вперше з’явилось на афішах поряд з прізвищами Цвєтаєвої, Пастернака, Сельвінського. Молодому поету було  лише 19 років. Цей перший успіх окрилив Юрка і дав можливість повірити в себе.

В ті ж роки він знайомиться з молодим студентом консерваторії Ігорем Покладом, з яким згодом проходить разом військову службу в одній частині – музичній роті.

«Ця зустріч стала для мене історичної, оскільки круто змінила мою долю. Разом з Ігорем Покладом в моє життя увійшла Музика, і ніколи вже не йшла. І скільки б композиторів ні писало музику на мої вірші згодом, найкращим для мене, найулюбленішим був, є, і буде Ігор Поклад» – згадує поет.

Разом з Покладом вони написали свій перший хіт “Очі на піску”. Пісня отримала скажену популярність, вона звучала в кожному кутку – по радіо, по телебаченню, в ресторанах, а незабаром вийшла стотисячним тиражем на платівках фірми “Мелодія”.

Ця пісня дала молодому поету-пісняру гарні гонорари і можливість не шукати заробітку викладанням або реакційною роботою, а займатися суто творчістю. Протягом 1968-1970 творчий тандем Рибчинський-Поклад створює кілька знаменитих хітів, що стають широковідомими “Дикі гуси”, “Чарівна скрипка”, “Зелен клен”, “Тиха вода”,  “Наречена”,  “Верба”.

Пісні народжуються одна за другою в всі посідають перші місця в рейтингах популярності. Кількість їх звучання протягом років настільки велика, що багато хто з  слухачів вважає їх народними – настільки їх мелодика і поезія вплелися в код українського етносу.

Приблизно в цей же час керівник і соліст популярного білоруського ансамблю «Пісняри» – Володимир Мулявін написав на вірші Юрія Рибчинського першу в СРСР рок-баладу “Крик птаха”.

Виконання “Піснярами” цієї пісні справило в Союзі ефект вибуху бомби. Рок-музика офіційно тоді в СРСР була заборонена, західні рок-ансамблі, в тому числі і “Бітлз” піддавалися в радянській пресі нищівній критиці, тому не дивно, що через рік після тріумфального успіху “Крику птиці”, Міністерство культури СРСР заборонило виконувати цю пісню в концертах, а так само транслювати на радіо і ТБ. Але в результаті, такі заборони справили зворотній ефект – як заборонений плід, який завжди солодший, ця пісня стала ще популярнішою. Незабаром Міністерство культури було змушене зняти заборону – після того, як “Пісняри” з’їздили на гастролі в США, там “Крик птаха” виконувалася англійською мовою і кілька місяців перебувала в десятці хіт-парадів Америки.

У ці ж роки, на початку сімдесятих, поетом Юрієм Рибчинським в співавторстві з різними композиторами, була написана ціла плеяда українських пісень, які знані та популярні до сьогодні. Це такі «вічні твори» як “Минає день”, “Скрипка грає”, “Тече вода”, “Уроки музики”, “У долі своя весна”, “Три поради” “Дев’ятий клас”. Жоден музичний конкурс або творче, спортивне, танцювальне, пісенне змагання не проходить без того, щоб в репертуарі не прозвучала одна з пісень Юрія Рибчинського.

Пісні на вірші Юрія Рибчинського виконували кращі виконавці спочатку СРСР, а потім незалежної України. Майже щороку його пісні ставали лауреатами всесоюзного телевізійного конкурсу “Пісня року”. В результаті Юрій Рибчинський п’ятнадцять разів ставав лауреатом цього конкурсу. За 50 років творчості він написав десятки талановитих віршів і улюблених народом пісень, що навіки увійшли в золотий фонд культурної спадщини України. Юрій Рибчинський є на сьогодні живим класиком сучасної поезії і літератури.

У середині сімдесятих років Юрія, крім поезії, захопив і театр – він почав займатися драматургією. Для музичних театрів всіх радянських республік ним були написані мюзикли: “Пізня серенада”, “Товариш Любов”, “Брехуха”, “Твір на тему про любов”, за мотивами роману М. Булгакова -“Біла гвардія”. Це були п’єси, написані за мотивами творів відомих драматургів.

Та на початку вісімдесятих років Юрій Рибчинський починає писати власні п’єси, призначені як для музичних, так і драматичних театрів. Першою такою п’єсою стала “Біла ворона”,  що була написана в 1985 році та послужила основою для написання з композитором Геннадієм Татарченком першої української рок-опери, яка була поставлена в Київському театрі ім. Івана Франка видатним українським режисером Сергієм Данченком в 1991 році. Рок-опера мала шалений успіх, глядач розібрав її на пісні та цитати.

Після подій Помаранчевої революції, у 2005 році вистава була відновлена на сцені театру Російської драми ім. Лесі Українки в новому грандіозному звучанні. Слова Ю. Рибчинського знайшли своє втілення в політичних настроях українців, які, згуртувавшись на Майдані, демонстрували всьому світові нову українську націю.

Після революції Гідності та підступного нападу на нашу країну з боку північного сусіда, тема Війни, що також була метафорично відображена в рок-опері, відтворила біль сьогодення і сцена вистави – як втілення полігону для військових випробувань і тисяч смертей. На тлі злободенних політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні, рок-опера «Біла ворона» є одним із найпотужніших механізмів патріотичного виховання, пробудження національної свідомості. Авторам «Ворони» вдалося створити воістину безсмертне полотно, яке неабияк спонукає до роздумів про циклічність історичного процесу та вагомість в ньому національної ідентичності.

Згодом драматургом були створені п’єси «Едіт Піаф. Життя в кредит “,” Між місяцем і Бетховеном “,” Не всі люди сволочі “,” Цар Ірод “,” Пси “,” Зустріч ветеранів дитячого хрестового походу “, ” Юдіф “, рок-опера “Парфумер” за мотивами роману Патріка Зюскінда.

Музична п’єса «Едіт Піаф» з тих часів і по сьогодні входить в постійний репертуар національного академічного драматичного театру ім.І.Франка.

За ці роки насиченого творчого життя Юрій Рибчинський написав численні пісні «Пілігрими” , “Береги”, “Хрещатик”, “Мертві бджоли не гудуть”, “Дівчина – Весна”, “Моя Україна”, “Зозуля”, “Свобода”, “Дніпровська вода”, “Гай, зелений гай”,” Конвоїр “,” Коханка “,” Поїзд “Париж – Марсель”, “Останнє танго в Парижі”, “Сповідь”, “Народ стародавній”, “А дощ стукав у вікно”, “Єрусалим”, “Мулен-Руж “,” Богач-бідняк “,” Лед “,” Ще, ще, ще “,” Таксі “,” Духмяна ніч “,” У нас є все “,” День народження “,” Шлях до Тараса “,” Стара кав’ярня “,” Земле моя “,” Піросмані “,” Коханий мій “,” Одолжила “,” Романсеро “,” і багато інших…

За своє творче життя він був лауреатом 15 телевізійних фестивалів «Пісня року», членом журі численних всесоюзних і міжнародних музичних конкурсів, театральних фестивалів, телевізійних шоу-програм. У 2000 році удостоєний звання народного артиста України. За ініціативи посольства Франції Юрій Рибчинський удостоєний звання – Почесний громадянин міста Орлеана (Франція), а в травні 2009-го корінний киянин Юрій Рибчинський отримав від свого рідного міста почесне визнання – йому було присвоєно звання Почесного громадянина міста Києва.

Сьогодні Юрій Євгенович плідно працює над новими творами, продукує нові ідеї та проекти. Творить наполегливо і щодня – так, як звик це робити протягом всього свого життя. Він досі надає перевагу паперовим книгам замість гаджетів, і любить «живу» енциклопедію замість гугла, та все ж не відстає від сучасності – активно юзає соціальні мережі та сайти і цікавиться політичним, соціальним життям країни.

Поет працює з щораз молодшими композиторами-співавторами і виконавцями, а отже не відчуває, скільки йому насправді років. Мріє написати ще багато мюзиклів, рок-опер, пісень, поетичних книжок. У роботі митець намагається бути неформатним і неформальним, але дуже прискіпливий – інколи змушує свого співавтора писати 20–30 варіантів музичних тем. Але й собі не попускає, шліфує вірш доти, доки не переконається, що цей варіант має право на життя, бо “будь-яке зайве слово може вбити пісню.”

“Якщо тобі Господь дав якийсь талант — значить, ти обраний. І якщо ти розпорядишся цим Божим даром заради грошей, квартири, влади, то кара буде серйозною. Для мене головне – творити,  для цього я тут – на землі…”

Пан Юрій сповнений жаги до всього нового і знаходиться в чудовій творчій формі. Він вболіває за Вкраїну і любить її всім великим полум’яним небайдужим серцем Поета. Любить сповна, на всі сто і до дна, – бо по-іншому не вміє.

Сьогодні йому лише 75. Тож бажаємо народному Поету і гордості нації наснаги, творчого польоту і ще кілька разів по 75!

ukrrain.com

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!