Історія харківського будинку “Слово”: від репресій проти мешканців до руйнувань Росією

504

Будинок “Слово” — це житлова шестиповерхівка у Харкові, побудована наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів. Спроєктована архітектором Михайлом Дашкевичем, будівля має символічну форму літери “С”. Саме тут з 1933 по 1938 роки були репресовані понад 70 мешканців-літераторів, 11 з яких розстріляли в урочищі Сандрамох. А 7 березня 2022 року пам’ятку пошкодив російський снаряд.

Цей період в історії української літератури назвали “Розстріляним відродженням”. Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України, в блозі музею розповіла історію мешканців “Слова” та репресій проти них.

У 1820‑х роках Харків став центром відродження української культури. Тут з’явилися перші видання з мовознавства, історії, літератури та етнографії. Але Слобожанський центр здавна страждав через близькість до російських кордонів. Харків став першим містом, яке захопили більшовики в грудні 1917 року.

Саме тут 10 березня 1919 року було проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки, і саме це місто стало першою її столицею. Майже 100 років потому, під час Революції гідності, Харків намагалися зробити центром проросійського уряду.

Але щоразу українці, які живуть у Харкові, дають гідну відсіч ворогу. І за будь-яких обставин місто залишається одним із центрів української культури.

Наприкінці 1920‑х у місті було збудовано будинок “Слово”, в якому оселилися відомі українські письменники. Згодом вони ввійшли в історію як представники “Розстріляного відродження”, оскільки майже всі були репресовані у 1930‑х роках.

Одним із мешканців будинку “Слово” був Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко), який жив і працював у Харкові у 1920‑х. Тут вийшло понад 50 збірок його гумористичних творів, тут він працював редактором журналу “Червоний перець”, був членом художньої ради театру “Березіль”.

У 1930 році Вишня оселився в будинку “Слово”, де жив поряд з Миколою Хвильовим, Лесем Курбасом та іншими українськими культурними діячами. Остап Вишня присвятив Харкову свою збірку “Як із Харкова зробити Берлін”, опубліковану “Книгоспілкою” в 1930 році. Від розстрілу в 1930-х Вишню врятував випадок.

У 1933 році хвиля репресій проти діячів української культури почалася з арешту мешканця будинку “Слово” поета Михайла Ялового (1937 року його розстріляли в урочищі Сандармох). Після цього скоює самогубство його друг, письменник Микола Хвильовий. “Арешт Ялового – це розстріл цілої генерації”, – йшлося в його передсмертній записці. Того ж року був арештований і Остап Вишня.

У 2003 році на будинку “Слово” було встановлено меморіальну дошку з прізвищами письменників, художників та акторів, які проживали там у 1930‑х роках і були репресовані.

Тепер Росія провадить репресії і проти будинку. На початку березня 2022 року пам’ятку обстріляли російські війська. На щастя, ніхто з мешканців не загинув, але постраждало кілька квартир. Зацитуємо реакцію письменника Сергія Жадана у Facebook: “Цілком закономірно для росіян: вони завжди нищили нашу культуру. Щоправда, цього разу в них нічого не вийде. Росіяни – варвари. А “Слово” ми відбудуємо”.

suspilne.media

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!