Ігор Бондар-Терещенко. Дух і тіло літератури – 7 важливих видань 2020 року

518

Усі книжки цієї добірки важливі насамперед тому, що демонструють своєрідний зріз нашої культури, в якій щойно видрукувана спадщина забутого класика вільно сусідує з «тілесним» проектом сучасних авторів. Крім того, довкола кожної з книжок виникала чи обов’язково виникне гостра дискусія, що сприяє розвитку не лише літератури, але й «живого» літературного процесу.

 

НАРБУТ. Студії. Спогади. Листи. – К.: Родовід, 2020

Історія цього збірника немовби змінює реальність, достоту знищену далекого 1933-го – будучи задумана ще за життя автора, відомого художника Георгія Нарбута, монографія про його творчість так і не була видана запланованого 1920 року. Адже саме тоді художник, якому було тридцять чотири роки, несподівано помер. Далі драма з виданням збірника тривала у наростаючому темпі, і навіть посмертні виставки, які пройшли, відповідно, 1922 року в Петербурзі та 1926-го в Києві, не пришвидшили справу. Був навіть створений комітет на чолі з Федором Ернстом, відомим мистецтвознавцем і земляком автора, але прийшла пора безгрошів’я і посилення цензури, тож відомі дослідники творчості Нарбута, яким замовляли статті у збірнику, не дочекалися його виходу. Подальші події були ще більш трагічні, і коли було вирішено таки надрукувати дослідження спадщини видатного мистця, вже у 1933 році, виявилося, що всі автори збірника були або репресовані, або розстріляні. І весь наклад вже надрукованого «Нарбутівського збірника» був знищений тут же в друкарні. Лише цього року збірник був реконструйований і виданий з додатком, до якого увійшли автобіографічні уривки, статті В.Кричевського і М.Зерова, а також вступна стаття упорядника.

 

Ізраель Халфен. Пауль Целан. Біографія юності поета. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2020

Як землякові героя цієї книжки – найвизначнішого австрійського поета ХХ століття – її автору недаремно завжди здавалося, що «багато чого в цій поезії вказує на проведені на Буковині дитинство і юність, на стару вітчизну Целана, яку сучасний західний читач сприймає за «невідомий ландшафт». Загалом найбільша цінність цієї біографії, перекладеної Петром Рихлом, полягає в її строго документальному характері. Кожна подія, кожна деталь спираються тут на спогади, рефлексії, «вузлики» пам’яті людей з близького оточення молодого Пауля Целана, що підвищує автентичність цього життєпису, робить його надійним джерелом свідчень про поета, зразком наукової сумлінності та історичної достовірності. Понад 50 осіб із цього кола – родичі, друзі, шкільні й студентські товариші, кохані подруги поета – були об’єктами опитувань автора. До появи цієї книги дослідники творчості Целана змушені були задовольнятися тільки «сухим каркасом відомих біографічних дат». Завдяки зусиллям автора молоді роки поета постають у всій своїй пластичності, барвах і повноті, й віднині перед українським читачем широко відкриваються двері до Целанового світу.

 

Володимир Гаряїв. Метафізичний реквієм. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020

Свою поему-трактат її автор, харківський поет і філософ, писав все свідоме життя – від 1930-х до 1990-х. Він був останнім учасником легендарного футуристичного гурту «Нова Генерація» 1920-30), учнем її лідера, поета Михайля Семенка, а також свідком літературного процесу того часу, про що розповідає у передмові. Шлях поеми до нинішнього читача був складний і трагічний: попри те, що її вподобав і рекомендував до друку сам Павло Тичина, вона не вийшла навіть за часів «відлиги», коли автора звинуватили у ревізіонізмі, Вже у 90-х, коли за оформлення рукопису взявся харківський художник Валєр Бондар, поема надовго лягла в архіви друзів поета, якого не стало 1997 року, і лише зараз побачила світ. Мабуть, не дивно, що порахунки автора зі світом поневірянь і суцільних трагедій, про що мова у самому «Метафізичному реквіємі», залишаються сумним символом боротьби за творчість. Автор висловив свою думку про епоху титанів українського відродження, яких змінили на посту суцільні карлики сучасного літературного процесу.

 

Валентин Бадрак. Собор. Киевский перекресток Вильгельма Котарбинского. – К.: Брайт Букс, 2020

Історія не лише мистецького Києва ХІХ століття розкривається у цьому епічному та психологічному романі зовсім з іншого боку й під іншим ракурсом. Розглянута крізь призму філософської вдачі та хисту провидця головного героя – польського живописця Вільгельма Котарбінського, який прожив у Києві понад тридцять років – історія обростає у романі безліччю розкритих таємниць, тонким мистецьким і соціокультурним аналізом. Пригоди в романі розгортаються довкола розпису Кирилівської церкви і Володимирського собору, якому головний герой присвятив вісім років, а також містичного зв’язку з художником Врубелем. Очима Котарбінського ми бачимо і творчу атмосферу того часу, і дізнаємося про життя колег-художників Михайла Врубеля, Віктора Васнєцова, Михайла Нестерова, Павла Свєдомського та інших, а також оцінюємо унікальну роль керівника розписом собору видатного Адріана Прахова і його дружини Емілії, в яку були закохані й портрети якої писали кращі мистці тієї епохи. Крім того, картина тогочасного імперського «все благоденствує» показана зовсім в інших «малоросійських» кольорах, і це головний герой зауважив ще в Римі, в якому вчився, і з якого, власне, прибув. «…В Риме, сосредоточенный на своем созревании как творца, Вильгельм позабыл, что его Родину бесцеремонно клюет имперский двуглавый орел. Из Украины, или Малороссии, как навязывал Петербург, боль Польши виделась отчетливее и острее – сквозь призму украинской боли. Художнику вдруг со всей ясностью открылось значение того, о чем он прежде никогда не думал, – насильственная русификация Украины и Польши, Валуевский циркуляр, Эмский указ и прочее, что было спрессовано в одной емкой фразе имперского министра Петра Валуева: “Украинского языка не было, нет и быть не может, а кто этого не понимает – враг России“».

 

Сергій Плохій. Забуті покидьки східного фронту. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2020

У цій документальній розвідці автор розкриває джерела конфліктів і жахіть Холодної війни, аналізуючи історію Великого союзу ХХ століття, який виявився приголомшливо успішним у реалізації його безпосередніх завдань. Утім, попри те, що американська допомога Британії та СРСР через програму «ленд-ліз», відкриття Другого фронту в червні 1944 року стали найяскравішими епізодами співпраці антигітлерівської коаліції, завершився Великий союз великою невдачею — «Залізною завісою», що розрізала навпіл повоєнну Європу. Запитання «Що сталося не так?» і «Хто відповідальний за початок Холодної війни?» лунали в усьому світі. Автор спирається на раніше недосяжні джерела — архівні документи радянських спецслужб, що містять спостереження військової контррозвідки й таємної поліції за американцями, які контактували з представниками ВПС Червоної Армії та місцевим населенням, звіти шпигунів, доповіді їхніх очільників і кураторів. автор робить приголомшливе відкриття: Великий союз був приречений на невдачу й почав розпадатися вже під час Другої світової війни. Однак що чи хто спричинив крах одного з наймогутніших альянсів ХХ століття?

 

Юрій Андрухович. Радіо Ніч. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020

Як зауважує автор цього роману, дійство іноді відбувається у «легкому майбутньому», хоч насправді мова також про минуле та сучасне такого собі Йосипа Роцького – музиканта, клавішника і ведучого радіо, де він виголошує свої ефіри і монологи в дусі радіотеатру. І справді, всередині роману маємо п’єсу, а довкола – дослідження життя героя (чи то алюзії на Йосифа Бродського, а чи на Йозефа Рота), членом Міжнародного комітету біографів. А досліджувати, слід додати, є що: позаду в головного героя невдала революція, теракт, темні банківські справи, втеча і, нарешті, нічні ефіри на нульовому меридіані – Гринвічі. «У 2005 році у мене було інтерв’ю у Варшаві на студентській FM-радіостанції, – розповідає автор роману. – Серед іншого, в них було таке питання: «Уяви собі, що ти перестанеш писати, чим тоді будеш займатися?». Я відповів, що в такому разі хотів би заснувати власну радіостанцію, винятково нічну. Я не буду спати вночі, крутитиму в ефірі свою улюблену музику і щось розповідатиму. Й оскільки надаю перевагу мінорній музиці, то звідси й назва радіостанції – «Радіо Смуток». На цьому історія завершилась, аж поки я не пригадав цього епізоду наприкінці 2017-го року, коли очікував виходу роману «Коханці Юстиції». Тоді й вирішив, що наступний твір буде називатися «Радіо Смуток» і там буде герой, який має свою нічну радіостанцію. Це був той рідкісний момент, коли я ще не дочекався виходу попереднього роману, а вже захотілося починати новий. Згодом, щоправда, його назву довелося змінити».

 

Literature Illustrated. – К.: Ovo, 2020

Серед учасників цього благочинного проекту – еротичного календаря «Literature Illustrated» – відомі українські письменники, а також ті, хто лише входить в літературу, але вже має і великі наклади своїх книжок, і популярність, і любов фанатів. Мета проекту, який може видатися екстравагантним як на ідею промоції читання та привернення уваги до сучасних авторів, насправді дуже проста. Справа у тому, що за всі часи українська література асоціювалася лише з «мертвою» класикою, якою були заповнені підручники, а творчості сучасних письменників ніби як не існувало. Натомість вони є, вони живі, пишуть книжки і заявляють про себе у такий неординарний спосіб. Зафіксоване їх бажання нагадати про себе було фотографкою Марисею М’яновською, яка працює з журналом Playboy. В еротичній фото сесії взяли участь 12 авторів різних жанрів, серед яких – поети і письменники Сергій Жадан і Павло Коробчук, автори трилерів і детективів Андрій Новік і Віктор Янкевич та Мартин Якуб, автор роману бестселера Валерій Ананьєв і найкращий романіст-дебютант Павло Матюша, письменник-музикант Сергій «Колос» Мартинюк з гурту «Фіолет» і колишній боксер Сергій Демчук, а також відомі літератори Петро Яценко і Артем Чех. Авторський прибуток з продажу видання піде на закупівлю книжок цих авторів для бібліотек та лікарень України, тож кожен з бажаючих його придбати, долучиться, таким чином, до промоції читання української літератури в дії.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!